Порівняння особливостей технологічних парків світу

Як у країнах Європи, так і у США бурхливий сплеск створення й розвитку наукових парків (технопарків) розпочався після виходу зі стану економічної кризи у 80-ті роки.

Одним із найбільш вдало діючих технопарків вважається «Мец-2000», який було створено ще у 1983 p., і з того часу він перетворився на один з найпотужніших науково-технічних центрів Франції. До його складу входить понад 180 компаній, в т. ч. декіль ка найбільших транснаціональних, як-от IBM, «Daewoo», «Bosch» та ряд інших. Найважливішим етапом становлення технопарку ста ло встановлення партнерських відносин з Технологічним універси тетом штату Джорджія (США). Цей університет є провідним цент ром Америки у галузі венчурного бізнесу, завдяки чому багато американських компаній обрали «Мец-2000» своїм опорним пунк том у Європі. Зокрема, деякі розташовані поблизу міста й техно парку французькі університети ініціювали спільні з університетом штату Джорджія програми навчання, що підвищило престижність їхніх дипломів і залучило талановиту наукову молодь до Іннова ційного бізнесу. Зараз бюджет технопарку складає майже $400 млн на рік, 60 % з яких складають надходження від контрактів з вели кими компаніями.

Слід відзначити, що завдяки глобалізації спостерігається тенденція співпраці європейських технопарків із транснаціональними компаніями, створення спільних технопарків кількома країнами. Так, всесвітньо відомими компаніями «Майкрософт» і АТТ у Кембріджському технопарку відкрито власні філіали - дослідницькі центри із бюджетом відповідно $80 млн і $50 млн. Створюється українсько-китайський науково-технічний парк у Цзінаньській зоні розвитку високотехнологічної промисловості, спільні технопарки (інтертехноконсорціуми), засновниками яких виступають бізнесові структури Росії, Китаю та Індії.

У Японії за підтримки уряду з 1984р. активно реалізується довгострокова програма «Технополіс» зі створення в малих містах країни 26 зон новітніх технологій, метою діяльності яких є вихід економіки на черговий щабель технологічного піднесення, а також стимулювання соціально-економічного розвитку перифе рійних префектур. Серед цих структур домінує технополіс Цукуба, який створено на початку 70-х років на базі добре спланованої акції одночасного «трансплантування» найкращих наукових центрів країни до єдиного субрегіону. Він включає в себе 3 технопарки, близько 50 державних НДІ, на які припадає майже половина Національного бюджету на НДР. Подібною є структура технополіса й у Кіото.

Юридичною підставою для створення технополісів став прийнятий ще у 1983 р. японським парламентом закон «Про прискорення регіонального розвитку на основі високотехнологічних промислових комплексів». Протягом 1984 р. урядом було офіційно зареєстровано 14 технополісів, а до липня 1988-го - ще 10. Тут створюються й розвиваються наукомісткі технології і виробництва, що визначають індустріальну, військову й економічну могутність Японії; а саме: авіабудування; випуск апаратури для космічних досліджень; вироб ництво оптичних приладів і волокон, матеріалів із заздалегідь зада ними властивостями, що створюються на основі біотехнологій, ме дичної електронної апаратури, промислових роботів, інтегральних схем, ЕОМ; розробка математичного забезпечення ЕОМ і пристроїв для редагування текстів і перекладу їх на іноземні мови за допомо гою ЕОМ; виготовлення фармацевтичних препаратів і медичного Інструменту, апаратури для освоєння океану тощо

Обов'язковою умовою ефективної взаємодії всіх наукових установ і компаній у регіоні є оперативний обмін інформацією. У кожному технополісі під керівництвом місцевої влади розроблено плани розвитку зон, утворено координаційні центри й органи сприяння, до складу яких входять вчені, викладачі, архітектори, представники різних груп населення; визначено підприємства - технічні лідери й компанії, що готові фінансувати програму розвитку технополіса. Крім того, план передбачає домовленість із національними банками про виділення пільгових кредитів.

Для умов України першочергового значення набуває вивчення і творче використання досвіду Росії, країн Балтії, Східної і Централь ної Європи щодо створення й ефективного функціонування технопаркових структур.

Технопарки Росії є спільними підприємствами декількох за сновників. У заснуванні російських технопарків частіше всього беруть участь недержавні фірми і наукові організації, університети, що відповідає світовим тенденціям формування технопарків.

Аналіз показує, що у створенні «середнього» російського технопарку беруть участь засновники з різних відомств і галузей економіки. Тобто російські технопарки є міжвідомчими структурами. Кількість засновників одного технопарку - від 3 до 21, причому у 50 % випадків засновників більше 10. Це показове явище в розвитку російських технопарків. Найкращі закордонні технопарки є регіо нальними, міжгалузевими структурами: фундатори, що їх засновують, презентують різні сторони діяльності.

Подібні статті по економіці

Заходи по удосконаленню організації підготовки виробництва на підприємстві
Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його н ...

Шляхи підвищення прибутковості підприємства
Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Керівник або власник підприємства повинен знати, скільки буде коштувати виробництво тієї чи іншої продукц ...

Дослідження функціональних стратегій сучасного підприємства
В умовах ринкової економіки сталися кардинальні зміни в системі управління об'єктів господарювання. У централізованій економіці свобода вибору постачальників ресурсів і маніпулювання рес ...