Порівняння особливостей технологічних парків світу

У результаті підвищеної уваги і доброго фінансування багато регіонів з відсталих швидко перетворилися в прогресуючі. Наприклад, в перших чотирнадцяти технополіси Японії було створено більше двох тисяч високотехнологічних підприємств з виробництва фармацевтичних препаратів, засобів зв'язку, обчислювальної техніки, електронних приладів і компонентів, медичного обладнання, оптичних інструментів і т.д., загалом, всього того, що символізує науково -технічний прогрес. На частку британських наукових парків доводиться відчутна частина вироблених у країні комп'ютерів, електроніки, робото-та електротехніки, медичного обладнання і т.д. Завдяки науковим паркам і спеціальними програмами розвитку малого наукоємного бізнесу, який є у більшості штатів, нове обличчя у світі знайшли і США.

Аналіз світового досвіду свідчить, що найбільш популярними організаційними заходами ефективного впровадження у господарську практику результатів інноваційної діяльності є створення й ефективне функціонування за державної підтримки мережі технологічних (наукових) парків та інноваційних (технологічних) бізнес-інкубаторів.

Технопарк може забезпечити вченим, інженерам і винахідни кам реальну можливість реалізувати весь процес комерційного освоєння нових ідей та винаходів, результатів прикладних і фунда ментальних наукових досліджень.

Завдяки поєднанню взаємних інтересів розробників і спожива чів науково-технічної продукції, яка в технопарках за допомогою ін новаційних процесів доводиться до промислового використання і продажу на ринку, у 80-90-х роках минулого століття спостерігало ся бурхливе зростання кількості технопарків, що у високорозвинених країнах набагато випереджає темпи створення традиційних бізнес-центрів чи промислових парків [6].

У світі нині функціонують понад 500 технопаркових структур, У США їх налічується більше 160, у Японії - близько 50, Китаї - понад 50, Великій Британії - 46, у Франції - понад 50, а у Швеції та Фінляндії - відповідно 16 і 17. Понад 100 наукових і технологіч них парків функціонують у країнах Центральної та Східної Європи, більше 50 - у Росії.

У середині 90-х років загальна кількість інноваційних компаній на території технологічних (наукових) парків у всьому світі склада ла більш ніж 11 тис., а число зайнятих в них спеціалістів - понад 430 тис. (в розрахунку на одну компанію - майже 40 фахівців).

Сучасний етап інформаційно-технологічної революції, перехід до постіндустріального суспільства, що базується на знаннях, розпо чався у Сполучених Штатах Америки. Природно, що такі нові фор ми інтеграції науки й виробництва, як технопарки і бізнес-інкубатори, вперше з'явившись у цій країні, раніше досягли зрілості й уже звідти почали поширюватися на інші континенти.

Перші масштабні технопарки нині демонструють вагомий по тенціал передових технологій і ноу-хау майже у всіх секторах економіки і ринку наукоємної продукції.

Так, перший у світі технопарк «Силіконова долина» у США створено ще у 50-х роках для комерціалізації розробок Стенфордського університету (Каліфорнія) з метою розвитку мікроелектроніки у взаємодії з підприємством-лідером у цій галузі «Hewlett Packard». Протягом 80-90-х років XX ст. 130 тис. працівників технопарку створили понад 200 тис. зразків нової продукції. Венчурні вкладен ня тут зросли з $2 млрд у 1991 р. до $68,8 млрд у 2001-му. «Силіко нова долина», що є фактично науково-промисловою агломерацією, нині - найбільший у світі технопарк: тут у науково-виробничій сфері зайнято понад 2,5 млн працівників.

Однією з особливостей американських технопарків є їхній тісний зв'язок з університетами і державними дослідницькими центрами. При цьому використовуються декілька моделей взаємовідно син, коли університети створюють технопарк як свій внутрішній структурний підрозділ, як самостійну структуру, як спільне підпри ємство разом із державною (урядовою) структурою, підписують контракти з виконавцями інноваційних проектів.

Більш ніж 50-річний досвід США у створенні й функціонуванні технопарків, як і американської системи комерціалізації технологій у цілому, є найбільш досконалим. Американська концепція техно парків широко використовується, з урахуванням місцевих особливостей, як базова модель створення технопарків в усьому світі.

У Європі наукові парки з'явилися на початку 70-х років. Першими з них були дослідницький парк Університету Херіот-Уатт в Единбурзі, науковий парк Триніті-коледжу в Кембриджі (Велика Британія), Левен-ла-Нев у Бельгії, «Софія-Антиполіс» у Ніцці і ЗРІСТ у Греноблі (Франція).

Особливої уваги заслуговує досвід Кембріджського технопарку, створеного на базі всесвітньо відомого університету. Район, що ото чує університет, ще 40 років тому був сільською місцевістю. Після створення технопарку за останні 15 років поблизу нього розмістили ся 1600 високотехнологічних компаній, у яких працюють 45 тис. дос лідників, вчених.

Подібні статті по економіці

Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення
кошти управління Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Вел ...

Грошово-кредитна політика та її роль в державному регулюванні економіки
Стабільність та розвиток національної економіки забезпечується використанням державою різноманітних інструментів макроекономічного регулювання. Одним з найдієвиших засобів макроекономіч ...

Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства Авіс
Об'єктивні чинники, що пояснюють багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, темпів економічного розвитку, що знижуються, за останні десятиліття, з одного боку, і п ...