Меню сайту

Проблеми становлення господарського механізму в Україні.

У нашому товаристві поширене уявлення про молоді реформатори другого і теперішнього, третього, приходу до влади як про політиків і економістів прозахідної орієнтації. Але така думка, на мій погляд, не відповідає дійсності: адже як і раніше ігноруються реальні тенденції світового розвитку, і політика проводиться по напрямках, протилежним світовим. Ігноруються не тільки світові тенденції, але і досвід, традиції власної країни. Звідси провал політики радикальних реформ, що признається не тільки споконвічними критиками цього курсу, але такими його співавторами і прихильниками, як американський професор Дж. Сакс. “Реформа, - говорить він, - оберталася для країни величезним і непередбаченим бідуванням. Викликала колосальний дефіцит бюджету. Перетворила в прах банківські заощадження і накопичення. А почуття непевності, що поширилося широко, у завтрашньому дні трагічною уявою сприяло скороченню тривалості життя дорослого чоловічого населення. Я вважаю, - продовжує професор, - що реформа потерпіла поразку . У процесі реформ представники значного бізнесу України привласнили собі природні ресурси країни на десятки мільярдів доларів. Певне, українське керівництво перевершило самі фантастичні уявлення марксистів про капіталізм”.

Для рішення соціальних питань у соціальній ринковій економіці ставляться такі цілі і задачі:

1. Створення соціального порядку фірми, коли робітник цінується як людина і співробітник.

2. Реалізація порядку конкуренції як задача права і діяльності уряду

3. Антимонопольна політика з метою боротьби зі зловживанням економічною владою.

4. Політика стабілізації, спрямована на забезпечення безпеки робітника, у період економічних спадів.

5. Вирівнювання різниці в прибутках відповідно до ринкового порядку (прогресивний прибутковий податок, субсидії на дітей і субсидії на житло, безкоштовне утворення).

6. Політика розвитку міст і субсидій держави на не дороге житло.

7. Передача капіталу малим і середнім фірмам, щоб дати можливість конкурувати зі значними фірмами, що володіють великим капіталом.

8. Подальший розвиток соціальної безпеки.

9. Міське планування.

10. Введення урядом кооперативних елементів ринкового господарства.

11. Мінімальні зарплати, тобто соціальне ринкове господарство повинно визначити мінімальну зарплату в результаті процесу вільного торгу.

Цей досить великий перелік державних мір, на мій погляд, обов'язково варто врахувати українській економіці. Дуже багато держав, як і Україна має досвід переходу від планового господарства до ринкового, але при цьому на відміну від України, де, на жаль, не відбулося після переходу до капіталістичного ринку економічного росту і зараз більш правильно говорити про "візантійський форміі капіталізму", але ми повинні усе зробити для економічного росту або загубимо свою країну.

Це як би теоретичний інструмент для рішення практичних задач господарської і соціальної політики держав, інструмент для рішення однієї з найважливіших задач современности- можливості прояву особистої ініціативи і реалізація спроможностей. Чого, у першу чергу, я побажала би досягти Україні на її важкому шляху побудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Висновки.

Сумуючи вищесказане, можна дати таке визначення: господарський механізм - це система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, дозволи протиріч суспільного засобу виробництва, реалізації власності, а також усебічного розвитку людини, формування його потреб, створення діючих стимулів до праці й узгодження економічних інтересів основних класів і соціальних груп товариства.

Господарський механізм розуміється як система економічних важелів і методів, покликана забезпечити відповідність виробничих відношень рівню і характеру розвитку продуктивних сил. Серед них найважливішими є: планування, ціноутворення, оплата праці, фінансово-кредитні відношення на стадіях виробництва, обміну і споживання матеріальних благ, керування.

Центральна ланка господарського механізму - планування. В даний час жодна цивілізована країна світу не обходиться без механізму державного регулювання економіки.,

Наприкінці 60-х років у ряді розвитих держав був здійснений перехід до індикативного планування, що дозволяє на демократичній основі координувати позиції держави і приватного бізнесу. Індикативний підхід містить обмежене число обов'язкових завдань, носить направляючий рекомендаційний характер, приходячи по суті склепінням думок різноманітних державних інститутів і неурядових організацій.

Перейти на страницу: 1 2 3 4 5 6 7 8

Подібні статті по економіці

Витрати виробництва, їх критерії та класифікація
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і ...

Управління доходами торговельного підприємства від операційної діяльності (за матеріалами ТОВ Боярські Ряди, м. Боярка)
Умови формування ринкових відносин в Україні, що пов’язані з динамічністю зовнішнього середовища, зниженням купівельної спроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, потре ...

Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів
В процесі будь-якого виробництва здійснюється поєднання робочої сили та засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці у вартісному виражені вони ...

Copyright © 2024. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.