Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток

Таким чином, орієнтація на необмежене прискорення темпів зростання увійшла в суперечність з реаліями, які характеризувалися ускладненням економічної ситуації, вичерпністю сировинних ресурсів Землі, погіршенням багатьох факторів якості життя. Питання про розумні межі виробництва і споживання матеріальних благ загострилося.

Фактично першими серйозну занепокоєність щодо цього висловили представники Римського клубу. У своїй доповіді "Межі зростання", в основу якої лягли широкі, добре опрацьовані матеріали, американські дослідники Д. Медоуз і Дж. Форестер звернулися до суспільства із закликом звести матеріальне виробництво і споживання до рівня простого відтворення. їхні висновки, досить-таки песимістичні, дістали в літературі назву "концепції нульового зростання". Доповідь викликала жваві дискусії, учасники яких критикували позицію авторів, вважаючи її упередженою і такою, що ігнорує організаційні, соціально-економічні, політичні аспекти. У наступних доповідях на базі аналізу існуючого становища висловлювалися рекомендації щодо подолання можливих негараздів у майбутньому. Попри певну уразливість для критики, доповідь Медоуза і Форестера дала поштовх до створення альтернативних сценаріїв і методики аналізу розгортання процесів, тобто прогнозування розвитку різних країн і регіонів світу.

Категорія економічного розвитку, як і економічного зростання, не здобула єдиного загальноприйнятого визначення у фаховій літературі. Запропоновані формулювання економічного розвитку найчастіше пов'язували його з економічним зростанням, розвиток розглядався як наслідок зростання. Нерідко обидва поняття вживалися як тотожні. Більшість сучасних економістів вважають економічний розвиток таким процесом, що супроводжується якісними змінами всієї системи. Приміром, російський учений Р. Нурєєв характеризує його як "багатовимірний процес, що включає глибокі зміни в технічній, економічній, соціальній і політичній сферах".

Не можна не згадати про те, що свого часу радянські дослідники, розглядаючи проблеми зростання і розвитку, наголошували на відсутності однозначного їх розуміння в зарубіжній літературі і пропонували свої трактування. Наприклад, відомий радянський економіст І. Блюмін праці з проблем "економічної динаміки" поділяв на дві групи: до першої належали ті, де аналізувалося саме економічне зростання (зокрема, це публікації Р. Харрода). "Друга група, - пише він, - охоплює праці переважно соціологічного характеру, в яких розглядається питання про фактори, що впливають на економічний розвиток суспільства. Як ілюстрацію такого роду праць можна назвати книгу В. Ростоу "Процес економічного зростання". До цієї групи можна віднести і новітні технократичні теорії, що виводять на перший план роль технічного прогресу в економічному розвитку". Отже, у І. Блюміна фактично йдеться про інституціональний напрям і, відповідно, концепції футурології.

Радянський економіст Л. Альтер у своєму дослідженні політичної економії США розглядає інституціональну теорію зростання і аналізує один з її варіантів - теорію розвитку, запропоновану В. Ростоу. Цю теорію Альтер характеризує такими словами:" . типова ідеалістична концепція економічного розвитку, яка, по суті, продовжує традиції історичної школи з її визнанням вирішальної ролі позаекономічних факторів і розвиває основні положення американського інституціоналізму з його зведенням рушійних сил економічного розвитку до "соціальної психології''.

Подібні статті по економіці

Трудовий потенціал України
В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Недвозначно на це натякає християнська заповідь: &quo ...

Тіньова складова національної економіки та напрямки протидії
Світовий історичний досвід господарювання показує, по-перше, що "тіньова" економіка у різних масштабах існувала практично у всіх економічних системах, по-друге, - багатогранні ...

Інноваційні процеси як шлях динамічного розвитку підприємства
господарювання виробництво нововведення Перехід економіки України до ринкового типу вимагає докорінних змін структури та якості праці, основного та оборотного капіталу, системи фінансів і ...