Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток

Певний інтерес становлять дослідження питань економічної динаміки і макроекономіки, здійснені японськими вченими. Однією з перших серед повоєнних публікацій була праця професора Ю. Ямади "Оціночні дані національного доходу" (1951 р.), в якій ідеться, зокрема, про темпи розвитку виробництва Японії. Теорії зростання в японській політекономії розроблялися і за неокейнсіанським, і за неокласичним напрямами, але в суто національному вигляді. У формуванні першого напряму важлива роль належить професорові О. Сімомурі. Його погляди сформувалися під впливом представників неокейнсіанства (зокрема, Харрода і Домара), але, будучи прихильником державного регулювання економіки, він не сприйняв тезу про рівновагу заощаджень та інвестицій. На його думку, існує якраз постійна нерівновага, бо темпи збільшення других випереджають темпи збільшення перших, і це характерна риса саме економіки, що стрімко розвивається.

Основні постулати кейнсіанства О. Сімомура втілив у політику "пріоритетного" економічного зростання, тобто без урахування соціальних потреб.

Ті з японських учених, котрі обрали за орієнтир неокласичний напрям, аналізують економічне зростання з допомогою двосекторних моделей нагромадження капіталу. Так, X. Удзава виділяє два сектори економіки - виробництво капітальних і споживчих товарів, відповідно, і два виробничих фактори - капітал і працю. В його моделі фактори повністю взаємозамінні. Весь дохід інвестується, а заробітна плата використовується на споживання. Особливістю моделі є те, що в ній передбачено вищу капіталоозброєність сектору споживчих товарів як фундамент стабільності.

З плином часу теорії економічного зростання включають в аналіз ускладнені моделі, нові фактори, внутрішні та зовнішні впливи. Посилилася увага до соціально-економічних інститутів у цьому контексті. Важливим кроком стало залучення до наукового розгляду системних джерел економічного зростання. У цій роботі беруть участь багато вчених. Керуючися різними методологічними принципами, вони обстоюють власне розуміння реальних процесів, бо за всіма теоретичними побудовами стоїть формування конкретної економічної політики.

Майже одночасно з теоріями економічного зростання з'явилися праці, автори яких висловлювали сумніви в необхідності його високих темпів, та й самого процесу взагалі. Автори публікацій, де розглядалися проблеми "порівняльної економіки", не бачили сенсу в цьому явищі на фоні змагання двох систем, без урахування соціальних питань. Так, Дж. Шлезінгер ("Політична економія національної безпеки", 1960 р.) і Н. Спалбер ("Радянська економіка. Структура. Принципи. Проблеми", 1962 р.) наголошують на недоречності прискорених темпів економічного зростання в ситуації недостатнього попиту. Дж. Гелбрейт в праці "Суспільство достатку" (1958 р.) доводив, що досягнутий рівень виробництва у США вже задовольняє потреби людей, тому масштабні економічні перетворення непотрібні. Погодившися з ним у цьому, Р. Тіболд порушує питання про "перерозподіл доходів на користь бідних членів суспільства". Він розробляє широкі плани "економічної безпеки", втілення яких у життя з допомогою держави в умовах кібернетизації суспільства забезпечить новий соціально-економічний порядок.

Подібні статті по економіці

Економічна діяльність
Економічна діяльність, як центральний і визначальний елемент економічної культури Економічній культурі характерна кожному з елементів економічної системи, усім видам, способам і ф ...

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі
Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання в корпоративному секторі. На сьогодні для економіки України висвітлення даного аспекту являється надзвичайно ак ...

Ефективність використання та механізм відтворення основних фондів
В процесі будь-якого виробництва здійснюється поєднання робочої сили та засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці у вартісному виражені вони ...