Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток

Певний інтерес становлять дослідження питань економічної динаміки і макроекономіки, здійснені японськими вченими. Однією з перших серед повоєнних публікацій була праця професора Ю. Ямади "Оціночні дані національного доходу" (1951 р.), в якій ідеться, зокрема, про темпи розвитку виробництва Японії. Теорії зростання в японській політекономії розроблялися і за неокейнсіанським, і за неокласичним напрямами, але в суто національному вигляді. У формуванні першого напряму важлива роль належить професорові О. Сімомурі. Його погляди сформувалися під впливом представників неокейнсіанства (зокрема, Харрода і Домара), але, будучи прихильником державного регулювання економіки, він не сприйняв тезу про рівновагу заощаджень та інвестицій. На його думку, існує якраз постійна нерівновага, бо темпи збільшення других випереджають темпи збільшення перших, і це характерна риса саме економіки, що стрімко розвивається.

Основні постулати кейнсіанства О. Сімомура втілив у політику "пріоритетного" економічного зростання, тобто без урахування соціальних потреб.

Ті з японських учених, котрі обрали за орієнтир неокласичний напрям, аналізують економічне зростання з допомогою двосекторних моделей нагромадження капіталу. Так, X. Удзава виділяє два сектори економіки - виробництво капітальних і споживчих товарів, відповідно, і два виробничих фактори - капітал і працю. В його моделі фактори повністю взаємозамінні. Весь дохід інвестується, а заробітна плата використовується на споживання. Особливістю моделі є те, що в ній передбачено вищу капіталоозброєність сектору споживчих товарів як фундамент стабільності.

З плином часу теорії економічного зростання включають в аналіз ускладнені моделі, нові фактори, внутрішні та зовнішні впливи. Посилилася увага до соціально-економічних інститутів у цьому контексті. Важливим кроком стало залучення до наукового розгляду системних джерел економічного зростання. У цій роботі беруть участь багато вчених. Керуючися різними методологічними принципами, вони обстоюють власне розуміння реальних процесів, бо за всіма теоретичними побудовами стоїть формування конкретної економічної політики.

Майже одночасно з теоріями економічного зростання з'явилися праці, автори яких висловлювали сумніви в необхідності його високих темпів, та й самого процесу взагалі. Автори публікацій, де розглядалися проблеми "порівняльної економіки", не бачили сенсу в цьому явищі на фоні змагання двох систем, без урахування соціальних питань. Так, Дж. Шлезінгер ("Політична економія національної безпеки", 1960 р.) і Н. Спалбер ("Радянська економіка. Структура. Принципи. Проблеми", 1962 р.) наголошують на недоречності прискорених темпів економічного зростання в ситуації недостатнього попиту. Дж. Гелбрейт в праці "Суспільство достатку" (1958 р.) доводив, що досягнутий рівень виробництва у США вже задовольняє потреби людей, тому масштабні економічні перетворення непотрібні. Погодившися з ним у цьому, Р. Тіболд порушує питання про "перерозподіл доходів на користь бідних членів суспільства". Він розробляє широкі плани "економічної безпеки", втілення яких у життя з допомогою держави в умовах кібернетизації суспільства забезпечить новий соціально-економічний порядок.

Подібні статті по економіці

Закономірності формування перехідної економічної системи та її особливості в Україні
Основна частина даної курсової роботи складається з 2-х розділів. Перший розділ має назву «Закономірності і особливості розвитку перехідних економік» і складається з 3-х підрозділів. В ...

Формування прибутку промислового підприємництва
В Україні відбуваються глибокі економічні перерви, обумовлені поверненням країни в річище загальних процесів світового розвитку. Йде корінна ламка старого механізму керування економікою, ...

Асоціація як форма організації об’єднань підприємств
асоціація господарський об’єднання Як правило, одним із перших питань, що постає під час створення об’єднань підприємців (далі - асоціацій), є вибір їхньої організаційно-правової форми і ...