Меню сайту

Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток

економічне зростання ринковий

Проблеми економічного зростання завжди посідали одне з перших місць у науці. У працях учених минулого воно здебільшого фігурувало під назвою "багатство народів". Меркантилісти пов'язували довготривале зростання з нагромадженням багатства в грошовій формі. Представники класичної політичної економи, досліджуючи феномен збагачення націй, пов'язували його з розподілом доходу. На їхню думку, нагромадження капіталу протягом тривалого періоду зумовлює зниження норми прибутку під впливом законів спадної продуктивності і народонаселення.

Близьку до класиків позицію у цьому питанні займав К. Маркс, котрий твердив, що тенденція норми прибутку до зниження є основоположною в аналізі циклічного характеру зростання при капіталізмі, проте він пояснював цю тенденцію змінами в органічній будові капіталу.

Маржиналісти більше цікавилися проблемами розподілу, хоча вони не уникали й теми економічного зростання, зокрема, А. Маршалл досліджував його фактори.

Приблизно з 70-х років XIX ст. і до 30-х років XX ст. західні економісти переймалися переважно короткостроковим аналізом у межах теорії загальної економічної рівноваги Щоправда, Й. Шумпетер у своїй праці "Теорія економічного розвитку" (1912 р.) намагався доповнити зазначену теорію ідеями, які відбивали динаміку суспільних процесів. За словами Й. Шумпетера, необхідно враховувати "нові комбінації", "нововведеня", "новаторство", які розхитують рівновагу ринкової системи. Новаторську функцію несуть особи, яких він назвав підприємцями. Назва ця поповнила фонд термінологічної лексики, і нею ось уже близько 100 років користується весь світ.

Окремі проблеми економічного зростання вряди-годи потрапляли в поле зору також інших економістів, але загальний інтерес до нього посилився з появою теорії Дж. М. Кейнса, котрий, зокрема, прагнув знайти способи до того, щоб уникнути "блокування зростання" і виявити фактори, що визначають рівень національного доходу. Під впливом ідей Кейнса дослідники звертаються до динаміки національного доходу та його складових. Виходять друком ряд праць, автори яких (шведські економісти Е. Лундберг, Е. Ліндаль та ін.) пропонують ті чи інші методи аналізу, класифікують фактори зростання тощо.

Фундатором теорії економічного зростання вважається англієць Р. Хар-род. У своїх працях "Нарис теорії економічної динаміки" (1939 р.) і "До динамічної економічної науки" (1948 р.) він розробив власну модель економічного зростання, простеживши зв'язки між заощадженнями та інвестиціями. Спираючись фактично на теорію Кейнса, він пристосував її до тривалішої перспективи. Сконцентрувавши увагу на з'ясуванні умов рівноваги заощаджень та інвестицій, Харрод визначив основи постійного її збереження. На думку вченого, стабільний темп зростання забезпечується повним використанням факторів виробництва. Відповідно, ним виділено кілька різновидів темпів зростання - фактичний, гарантований і природний. Гарантований темп означає рівномірне зростання виробництва і повне завантаження виробничих потужностей. Природним темпом називається такий, що забезпечує повне використання робочої сили. Ці три різновиди темпів пов'язуються з проблемами, по-перше, економічної кон'юнктури, по-друге, перспективного збалансованого зростання економіки. Гарантований і природний темпи можуть збігатися з фактичним лише випадково, спорадично. Отже, рівновага систематично порушується, що породжує кризи, безробіття, інфляцію тощо. Розвинута ринкова економіка, вважає Р. Харрод, не може автоматично подолати незбалансованість і досягти сталої рівноваги. Тому він виступає прихильником часткового державного втручання, яке має сприяти пом'якшенню економічних коливань, тобто відігравати компенсаторну роль і, головне, бути своєчасним. З допомогою ряду рівнянь Харрод розкриває критерії стабільності збалансованого економічного зростання і подає кілька варіантів фундаментальної моделі останнього. Фахівці, проте, оцінюють теоретичні викладки Р. Харрода як занадто формалізовані. Так, М. Блауг, порівнюючи його математичний апарат з Марксовим, пише, що рівняння Харрода ще більш обмежене і ще менш змістовне, ніж рівняння Маркса. Аналогічний висновок щодо доцільності і необхідності постійного темпу економічного зростання як вирішальної умови динамічної рівноваги зробив професор Массачусетського університету (США) Євсій Домар. Оскільки обидва варіанти взаємно доповнюються, в економічній літературі прийнято визначати здобуток обох учених як модель Харрода - Домара.

Перейти на страницу: 1 2 3 4 5 6

Подібні статті по економіці

Економiчне обґрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємства
Актуальність теми: ринкові методи господарювання вимагають того, що будь-який ресурс який є у наявності субьктів господарювання повинен використовуватись із відповідною віддачею. Проблем ...

Багатомірна класифікація нового об’єкта методами дискримінаційного аналізу
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують ...

Економічний аналіз фінансових результатів та оцінка фінансового стану ПАТ Полтавський турбомеханічний завод
Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це можуть бути як прибуток, так і збитки. Ан ...

Copyright © 2022. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.