Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток

У подальшому неокласична теорія збагатилася деякими доповненнями. В аналіз було введено грошовий фактор, за допомогою якого пояснювались економічні коливання, а також типи технічного прогресу і розподіл. Неокласичні моделі доводили можливість стабільного економічного зростання, спростовуючи песимістичну оцінку перспектив, зроблену Р. Харродом.

Проте, як наголошує Клаус Мюллер, "неокласична теорія зростання жодною мірою не замінила і не відтіснила кейнсіанський напрям. Вирішальну роль у зв'язку з цим відіграла та обставина, що неокейнсіанці здійснили спробу усунути із своєї теорії ідею несталості економічного зростання, причому зробили це на іншій основі, ніж неокласики".

Альтернативою неокласичній теорії зростання стала посткейнсіанська теорія економічного зростання і розвитку. її основи заклали у своїх працях Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа, а згодом багато які положення були розвинуті Л. Пазінетті та Дж. Крігелем. Посткейнсіанці виступили з критикою неокласичної теорії капіталу і виробничої функції, а також теорії розподілу суспільного продукту, що грунтувалися на концепції граничної продуктивності факторів виробництва.

Представники Кембриджської школи заперечували можливість вимірювання капіталу й праці в однорідних величинах. Якщо, заявляли вони, кількість праці можна виміряти хоч якось у технічних одиницях, то щодо фактора "капітал" без урахування категорій розподілу це неможливо. Тим самим втрачає сенс і виробнича функція, яка репрезентує однозначний зв'язок між факторами виробництва і готовим продуктом.

Розкривши суперечності неокласичної теорії, посткейнсіанці запропонували власну концепцію економічного зростання і розподілу, яка спиралася на такі принципи: а) темпи зростання залежать від розподілу національного доходу (його величина детермінується заощадженнями, схильність до яких вища у осіб, що одержують прибуток, ніжу осіб, що одержують заробітну плату); б) сам розподіл доходу залежить від темпу нагромадження, який визначає норму прибутку, а отже, частку прибутку в доході. Частка заробітної плати є залишкова величина. Представники посткейнсіанства включили до своїх моделей не лише розподіл національного доходу, а й недосконалу конкуренцію, технічні умови, інфляцію, інституційні фактори, розподіл продукту на споживчі і виробничі блага та ін.

Вагомий внесок у становлення посткейнсіанської теорії економічного зростання зробили Джоан Робінсон і Ніколас Калдор, чиї ідеї щодо різних аспектів проблеми нагромадження формувалися у ході тривалих активних дискусій20. Розбіжності в їхньому розумінні тих чи інших сторін економічного життя стосувалися використання трудових ресурсів, перерозподілу національного доходу, динаміки цін і заробітної плати та ін. Джоан Робінсон більше аналізувала ситуацію у межах неповної зайнятості трудових ресурсів, Н. Калдор фіксував свою увагу на повній зайнятості. Підвищення темпів зростання в довготривалій перспективі він пов'язував з перерозподілом національного доходу на користь підприємців, вважаючи прибуток основою інвестування, тож і економічного зростання. Дж. Робінсон пов'язує розподіл національного доходу із соціально-економічними факторами. Обстоюючи справедливіший розподіл доходу і підвищення заробітної плати відповідно до зростання продуктивності праці, вона разом з тим підкреслює, що це підвищення в обставинах конкуренції викликає піднесення продуктивності, тобто заробітна плата - один з факторів зростання, стимул технічного прогресу й умова реалізації продукції. Саме тому, підкреслює Робінсон, межа зростанню, з точки зору довготривалого часу, встановлюється не технічними причинами, а тим застоєм, який розвивається внаслідок згасання конкуренції і відсутності зростання заробітної плати. Дж. Робінсон вважає, що цю тенденцію можна подолати: головна перешкода стагнації, за її словами, виникає завдяки боротьбі профспілок, спрямованій на підвищення грошової винагороди за працю.

Подібні статті по економіці

Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки
Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клім ...

Управління конкурентоспроможностю підприємства ресторанного господарства в умовах глобалізації
Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявленн ...

Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов
Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки і без того небагатий наш стіл останнім часом особливо з ...