Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції

· Відрахування на соціальне страхування;

· Інші витрати, не розподілені за елементами.

Групування витрат за економічними елементами показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з групуванням витрат за економічними елементами витрати на виробництво плануються і враховуються за статтями витрат (статтями калькуляції).

Групування витрат за статтями витрат дає можливість бачити витрати за їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:

· сировину та матеріали;

· паливо і енергія на технологічні потреби;

· основна заробітна плата виробничих робітників;

· витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

· цехові витрати;

· загальнозаводські витрати;

· втрати від браку;

· невиробничі витрати.

У процесі виробництва й реалізації продукції виникає необхідність у витратах для забезпечення безлічі пов'язаних з цим процесом функцій. Витрати можуть бути розділені за їхньою економічною однорідністю на 5 елементів, згідно П(с)БО «16 Витрати»:

· матеріальні витрати (за винятком вартості відходів);

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизацію основних засобів;

· інші витрати.

Класифікація єдина для всіх галузей промисловості [4, ст.277].

Витрати підприємств, що включаються в собівартість продукції, діляться на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом за її окремими видами: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат і ін. До непрямих витрат належать витрати, які неможливо або недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські, з утримання та експлуатації обладнання.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, в яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються за статтями витрат, прийнятими у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат за окремими статтями, а в нормативній - за діючими на даному підприємстві нормам, і тому вона на відміну від планової калькуляції у зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану щодо собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань зі зниження собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрачання. Усі витрати в межах норм враховуються без групування, за окремими замовленнями. Фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів.

Відпуск продукції або надання послуг припускає відповідне ресурсне забезпечення, величина якого впливає на рівень розвитку економіки підприємства, тому кожне підприємство або виробнича ланка повинні знати, у що обходиться виробництво продукції (робіт, послуг). Даний фактор особливо важливий в умовах ринкових відносин, тому що рівень витрат на виробництво продукції впливає на конкурентоздатність підприємства, його економіку.

Вартість матеріальних ресурсів, яка відображується за елементом «Матеріальні витрати», формується, виходячи з цін їхнього придбання (без обліку податку на додану вартість); націнок; комісійних винагород, що сплачують постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям; вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги; мита; плати за транспортування, зберігання й доставку, здійснювані сторонніми організаціями.

Подібні статті по економіці

Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання
Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, наявність конкретних переваг, що виступають гарантом тривалого та ефективного функціонування підприємства в ри ...

Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин
Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгад ...

Аналіз фінансового стану підприємства Укррічтранспроект
Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини дуже сильно змінили умови функціонування підприємств. Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявити і ...