Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виготовлена ним продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних засобів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, робіт або послуг, які були реалізовані протягом звітного періоду, нерозподілених виробничих витрат.

Однак вирахування собівартості може змінюватися під впливом наступних факторів:

· залежно від ступеня готовності продукції та її реалізації розрізняють собівартість валової, товарної, відвантаженої й реалізованої продукції;

· залежно від кількості продукції - собівартість одиниці продукції, усього обсягу випущеної продукції;

· залежно від повноти включення поточних витрат до собівартості об'єкту калькулювання - повну фактичну собівартість і скорочену (усічену) собівартість;

· залежно від оперативності формування собівартості - фактичну або нормативну, планову.

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва в галузі в цілому.

Цілі обліку собівартості продукції: а) своєчасне, повне й достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції; б) розрахунок фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції; в) контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Напрямки використання собівартості:

· оцінка й аналіз використання планових показників;

· визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому;

· оцінка фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток й удосконалення виробництва;

· планово-економічні й аналітичні розрахунки.

Як правило, всі перераховані завдання вимагають забезпечення повного зіставлення планових і звітних даних щодо складу й класифікації витрат, об'єктів й одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

Витрати плануються й враховуються за двома напрямками:

· за економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація, ін.) - кошторис витрат;

· за калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат - калькуляція.

Варто підкреслити, що обидва види обліку витрат (як кошторис, так і калькуляція) необхідні в економічній діяльності підприємства, тому що виконують різні функції.

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цехів за економічно однорідними елементами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або аналізі позаелементних складових виробничих витрат, зокрема, матеріалоємності, енергоємності, трудомісткості, фондоємності випущеної продукцію тощо [19, с.134].

Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються за первинними економічними елементами і статтями витрат.

Групування за первинними економічними елементами дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, в якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних засобів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Це угрупування використовується також для узгодження плану із собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних активів і контролю за їх використанням. У промисловості прийняте наступне групування витрат за їх економічними елементами:

· Сировина і основні матеріали;

· Допоміжні матеріали;

· Паливо (з боку);

· Енергія (з боку);

· Амортизація основних фондів;

· Заробітна плата;

Подібні статті по економіці

Інноваційні напрями регіонального розвитку
У сучасних умовах господарювання інноваційна діяльність служить могутнім каталізатором розвитку економіки, тому що вона являє собою інструмент конкуренції. Сьогодні Україна пережива ...

Вплив діяльності ТНК на конкурентоспроможність економіки України
Міжнародні корпорації останньої чверті XX ст. - початку ХХІ ст. є найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародного бізнесу. Їх бурхливий розвиток відображає загострення між ...

Економічні хвилі
Упродовж останніх двох століть реальний ВВП у більшості країн з ринкової економікою зростав, що забезпечило істотне підвищення рівня життя населення. Проте економічне зростання не було б ...