Управлінський облік непрямих витрат, особливості їх розподілу

В сучасних умовах виробництва продукції питання обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції відносять до найважливіших у системі економічних досліджень, оскільки їх вирішення спрямоване на підвищення ефективності виробництва. За ознакою включення витрат до собівартості продукції їх поділяють на прямі, які безпосередньо відносять до об’єкта калькулювання, та непрямі, які не можуть бути віднесені до собівартості в момент їх виникнення.

Визначення ефективної бази розподілу непрямих витрат, що сприяє підвищенню достовірності даних бухгалтерського обліку та створює передумови ефективного управління діяльністю, є актуальною проблемою, яка залишається неузгодженою та потребує додаткової розробки.

Метою написання підпункту курсового проекту є дослідження особливостей класифікації та розподілу непрямих витрат з метою точного калькулювання собівартості продукції та правильного визначення фінансового результату.

У періодичних спеціалізованих виданнях подаються різні тлумачення цього терміна, але всі вчені намагаються знайти логічне обгрунтування взаємозв’язку між непрямими витратами та технологічними процесами виробництва, адже існуюча практика обліку і розподілу не дозволяє точно визначити собівартість реалізованої продукції і, як наслідок, фінансовий результат діяльності підприємства.

Нормативне визначення непрямих витрат наводиться у п. 4 П(С)БО 16 «Витрати», згідно з яким непрямими витратами визначаються витрати, пов’язані з процесами виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно доцільним шляхом. Огляд літературних джерел з досліджуваної проблеми свідчить, що існують різні погляди на класифікацію та методи розподілу непрямих витрат.

За визначенням В. Палія [9, c. 125] до непрямих витрат відносяться витрати на утримання та експлуатацію обладнання та виробничих приміщень, витрати на опалення та освітлення функціональних підрозділів підприємства. На думку К. Друрі [5, c.28] непрямі витрати включають витрати на допоміжну працю та допоміжні матеріали, а також витрати на оренду приміщень та амортизаційні відрахування. С. Голов [3, c.229] визначає виробничі витрати як ті, що не можуть бути безпосередньо віднесені до вартості певних виробів.

Серед методів дослідження розподілу непрямих витрат у сучасній літературі виокремлюють: розподіл витрат за кожним елементом, розподіл витрат на виробництво між видами продукції та центрами відповідальності. Як вважає Н.М. Ткаченко [4, c. 325], методика та техніка обліку усіх видів витрат єдина, тобто витрати формуються в межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат по кожному з рівнів управління мають свої особливості. Існують принципові протиріччя у методах розподілу витрат на виробництво між видами продукції та центрами відповідальності.

З цього приводу А. Апчер [2, c. 448] зазначає, що існуючі системи детального обліку собівартості переслідують прямо протилежні цілі, їх ідеал - максимальний поділ витрат за статтями та об’єктами і чим послідовніше проводиться цей поділ, тим краще повинні бути розроблені методи розподілу витрат.

З.В. Гуцайлюк [6, c. 45] слушно зауважує, що існуючий метод розподілу пропорційно основній заробітній платі набагато скорочує сам процес розмежування, проте він економічно необґрунтований. Справа в тому, що при такому розподілі більшу частину витрат на утримання та експлуатацію обладнання відносять на ті вироби, виробництво яких найменш механізовано, оскільки частка заробітної плати в наведених виробах є вищою, ніж у виробах механізованого випуску. Це викривлює собівартість. Деякі учені-економісти вважають за доцільне здійснювати розподіл витрат за кожним елементом, зокрема, за властивою ознакою, але при цьому пропонується відмовитись від групування непрямих виробничих витрат у комплексні статті.

Подібні статті по економіці

Аналіз діяльності ВАТ Люботинський хлібозавод
хлібозавод пшеничний номенклатура Навчально-виробнича практика на харчових підприємствах є основоположною в підготовці висококваліфікованих фахівців, адже це одна з найважливіших програм ...

Економiчне обґрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємства
Актуальність теми: ринкові методи господарювання вимагають того, що будь-який ресурс який є у наявності субьктів господарювання повинен використовуватись із відповідною віддачею. Проблем ...

Багатомірна класифікація нового об’єкта методами дискримінаційного аналізу
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують ...