Управлінський облік непрямих витрат, особливості їх розподілу

З цього приводу С. О. Стуков [7, c. 125] зауважив, що не слід забувати про групування витрат за калькуляційними статями, оскільки це дає змогу відображати величину витрат окремих рівнів управління. Палій В. Ф. [1, c. 125] вважає, що доцільно розподіляти непрямі витрати один раз у півроку. Це, в свою чергу, призведе до спрощення калькуляційних розрахунків. У вітчизняній практиці простежується позитивна тенденція відмови від однієї загальної бази розподілу й застосування диференційованих баз. Одним з поширених методів розподілу непрямих витрат є спрощений метод. Суть його полягає у використанні єдиної для підприємства ставки розподілу. Внаслідок цього непрямі витрати припадають на всі види продукції, незалежно від того, в якому структурному підрозділі вони виникли. Іншим методом розподілу непрямих витрат є двоступеневий процес розподілу непрямих витрат. Для двоступеневого процесу розподілу непрямих витрат характерна етапність. На першому етапі затрати розподіляються за центрами відповідальності (основними та допоміжними цехами), на другому етапі - за місцями виникнення витрат (дільницями); на третьому етапі - за видами продукції (об’єктами калькуляції). Передумовою вибору методу розподілу під час формування собівартості продукції має стати найбільш щільний причинно-наслідковий зв'язок бази розподілу із витратами.

Як бачимо, проблему розподілу непрямих витрат на виробництво не можна вважати розв’язаною. Річ у тім, що на ці витрати впливають різні чинники. Для вирішення цього питання необхідно при розподілі враховувати залежність кожного виду витрат від чинників, що зумовлюють їхню величину у собівартості виробів. З цією метою слід розкласти комплексні статті витрат на такі складові, які можна було б нормувати та які б залежали від кількох виробничих чинників.

Практика свідчить, що яким би чином не розподілялись непрямі витрати, безумовної точності та стовідсоткової обґрунтованості у розподілі досягти неможливо, за винятком випадків, коли усі витрати на обслуговування виробництва та управління належать до одного виду продукції. Таким чином, аналізуючи практично і в спеціальній літературі підходи до питання вдосконалення розподілу витрат на обслуговування й управління, можна дійти висновку, що проблема зводиться до пошуків обгрунтованої бази розподілу. Водночас порушена проблема має широку основу для розгляду.

Подібні статті по економіці

Економічні хвилі
Упродовж останніх двох століть реальний ВВП у більшості країн з ринкової економікою зростав, що забезпечило істотне підвищення рівня життя населення. Проте економічне зростання не було б ...

Державне регулювання зайнятості
Терно́пільська о́бласть - адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. В історичному відношенні охоплює східну частину Галичини, частину Західного ...

Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту, поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...