Меню сайту

Галузева структура сільськогосподарського виробництва

Конопля дає волокно для виготовлення мішковини, канатів, шпагату, грубих тканин. Вирощується у середній смузі та на півдні.

Олійні культури. До них належить соняшник. Це теплолюбна, досить посухостійка культура, яка має найкращі умови для вирощування у лісостепу і особливо в степу. Для степової зони соняшник - найголовніша технічна культура.

Цукровий буряк - єдиний промисловий цукронос у нашій країні. Він вимогливий до ґрунтів та умов зволоження: необхідне достатнє і відносно рівномірне зволоження впродовж літа; на кислих ґрунтах цукровий буряк не росте. Це зональна культура лісостепу. Цукровий буряк псується (втрачає цукристість) при довгому зберіганні і транспортуванні, тому велика концентрація його посівів спостерігається поблизу цукрових заводів.

Овочівництво і картоплярство розвинуті в усіх районах, тому що картопля і овочі малотранспортабельні. Проте в деяких районах вони є галузями спеціалізації.

Плодівництво і виноградарство - надзвичайно важливі галузі. Наше населення споживає плодів і винограду значно менше, ніж це потрібно для доброго здоров'я. Виноградництво - одна з найтрудомісткіших галузей господарства. Виноград- дуже теплолюбна рослина, різко реагує на примхи природи (кращий клімат для нього - середземноморський), проте може рости на кам'янистих ґрунтах, непридатних для інших галузей рослинництва. Це одна з найдавніших землеробських культур.

Тваринництво - друга провідна галузь сільського господарства. Внаслідок тісних зв'язків з іншими аграрними галузями, воно посилює комплексність сільського господарства, характеризує рівень його інтенсифікації. Значну частину продукції рослинництва, а також відходи при збиранні (солому, полову, гичку) і переробці (макуху, жом, патоку) рослинницької продукції використовують для годівлі тварин. Тваринництво, у свою чергу, є джерелом цінних органічних добрив, використання яких дає змогу збільшити врожайність сільськогосподарських культур. Приблизно 40% органічних речовин повертаються у вигляді гною на поле.

Головними галузями продуктивного тваринництва є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, козівництво і птахівництво.

Вирішальне значення у розвитку тваринництва має кормова база. До її складу входять такі види кормів: концентровані, грубі, соковиті, промислові, харчові відходи, корми тваринного походження, мінеральні, хімічні домішки. Кормовиробництво давно перетворилось у велику галузь. Головне джерело кормів польове кормовиробництво, тобто вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних, овочевих та інших культур. Іншим важливим джерелом надходження кормів є використання природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ.

Скотарство поширене повсюдно: майже всі сільськогосподарські підприємства мають велику рогату худобу. Існують такі виробничі напрями скотарства: молочний, молочно-м'ясний і м'ясний. Загальна спеціалізація скотарства розглядається як перший ступінь і база господарської його спеціалізації, яка набуває різних форм залежно від природно-економічних умов. Молочне скотарство характеризується найвищою часткою корів у стаді (65-90%), передачею молодняку віком 15-20 днів на дорощування у відгодівельні господарства.

Спеціалізація на виробництві молока, що використовується для виробництва продукції, які можна довго зберігати і транспортувати на значні відстані, здійснюється в районах із сприятливими умовами. Цей напрям охоплює переважно приміські АТК, що постачають міському населенню незбиране молоко і молочнокислі продукти. Всього за науково обґрунтованими нормами харчування людина повинна споживати 434 кг молока і молочних продуктів за рік.

Інший напрям спеціалізації скотарства - молочно-м'ясний, найбільш економічно вигідний, тому найбільш поширений. Молочно-м'ясна худоба є основним виробником і молока, і м'яса (яловичини).

Ще один напрям спеціалізації скотарства - м'ясо-молочний і м'ясний, який поширений у районах, що мають значні площі природних кормових угідь.

У багатьох районах і приміських АТК створені спеціалізовані підприємства з відгодівлі яловичини. Проте крім очевидних переваг, їх розвиток має певні проблеми, найістотніша з них - екологічна: утилізація відходів.

Свинарство поширене повсюдно, переважного розвитку воно набуло в районах інтенсивного землеробства, зокрема розвинутого фуражного зернового господарства, картоплярства і промислової переробки сільськогосподарської сировини з великою кількістю відходів, а також у районах з високою густотою населення. Відзначається широкою кормовою базою. Свинарство буває м'ясо-сального і мясного напряму. Останній цінніший, адже пісна свинина вважається найкращою за дієтичними якостями. Проте вирощувати м'ясні породи значно тяжче, ніж м'ясо-сальні. Тому останній напрям - провідний.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Форми та системи оплати праці
Наймана праця є одним із важливих елементів ринкової системи господарювання. Робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість. Найбільш актуальним в ...

Управлінський облік, аналіз і бюджетування витрат на матеріалах СГПП Рать
В сучасних умовах господарювання операційна діяльність підприємств досить широко розгалужена. Це виробництво і реалізація продукції, товарів, запасів, послуг, виконання робіт, реалізаці ...

Закономірності формування перехідної економічної системи та її особливості в Україні
Основна частина даної курсової роботи складається з 2-х розділів. Перший розділ має назву «Закономірності і особливості розвитку перехідних економік» і складається з 3-х підрозділів. В ...

Copyright © 2024. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.