Історія розвитку підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» створено відповідно до порядку перетворення в процесі приватизації підприємства у відкрите акціонерне товариство, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 686 від 7.12.1992года, наказом Фонду майна України від 9 грудня 1994 року № 69-АТ відповідно до затвердженого плану приватизації державного майна Стахановського заводу феросплавів. Товариство є правонаступником державного Стахановського заводу феросплавів.

Стахановський завод феросплавів побудований на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 16іюня 1952 року. Проектна потужність заводу - 193,2 тис. тонн феросиліцію в перерахунку на 45%-ний сплав. Будівництво заводу почалося в 1959 році, а 31 березня 1962 року була включена піч № 1. 10 квітня був проведений перший випуск феросиліцію. Останні дві печі № 7 і № 8 були введені в експлуатацію в листопаді 1962 року.

Відповідно до вимог передової техніки і технології проектом передбачався високий рівень автоматизації та механізації виробничих процесів, а в якості плавильних агрегатів - закриті електродугової печі потужністю 16,5 МВА кожна, принципово нові плавильні агрегати в порівнянні з експлуатованими в країні.Однак освоєння закритих електропечей викликало значні труднощі пов'язані з незадовільною стійкістю монолітних залізобетонних склепінь.

Комплексне рішення по ліквідації більшості вузьких місць, властивих запроектованої печі, було здійснено, коли працівниками заводу за участю інституту Діпросталь був запропонований, спроектований, виготовлений і впроваджений у вересні 1963 року на печі № 1 металевий водоохолоджуваний склепіння.

Завершення періоду освоєння проектних рішень з комплексом науково-дослідних та експериментальних робіт в 1967 році дозволило створити і освоїти закриту феросплавну електропіч із системою газоочистки для виробництва феросиліцію.

Зростаючі потреби металургійної промисловості в феросиліцію настійно ставили перед колективом Стахановського заводу феросплавів завдання пошуку шляхів збільшення виробничих потужностей. І такий шлях був знайдений: реконструкція діючих електропечей за рахунок збільшення потужності трансформаторів.Протягом 20 років завод тричі проводив реконструкцію пічних агрегатів.

У 1967-71 р.р. була здійснена перша реконструкція всіх електропечей із збільшенням їх потужності до 21-22,5 МВА. На цьому етапі реконструкція проводилася поступово: спочатку на печі встановлювалися трансформатори, в яких збільшення потужності забезпечувалося заміною обмоток, потім проводили роботи по збільшенню перетину вторинного токоподвода.

В ході капітальних ремонтів здійснювалася часткова заміна футеровки печі, реконструкція системи завантаження, вводилися в дію газоочистки, які могли працювати двома нитками одночасно, і газодувки типу РГП-3500 були замінені на ТГ-42. Одночасно модернізувалося устаткування підготовки і дозування шихтових матеріалів: двовалкової дробарки на коксових вузлах були замінені на четирехвалкових, а елеватори на транспортери, на вузлах підготовки кварциту встановлені високопродуктивні гуркоту і щокові дробарки; для підготовки сталевої стружки впроваджений гуркіт барабанного типу, модернізована автоматична схема подачі шихти. В цей період об'єкти допоміжного і підсобного призначення не реконструювалися. Був виконаний значний обсяг робіт в зв'язку з переведенням електропечей на закритий режим, проте витрати на це потрібні були невеликі, так як реконструкція здійснювалася в ході капітальних ремонтів.Витрати склали близько 1,5 млн. руб., А виробництво феросиліцію збільшилася на 30%. При цьому чисельність працівників залишалася колишньою. Для забезпечення такого приросту продукції за рахунок капітального будівництва треба було б спорудження двох нових печей колишньої потужності і збільшення чисельності працівників на 210 осіб.

Разом з тим у зв'язку зі збільшенням потужності за рахунок зростання струмових навантажень знизився коефіцієнт потужності. Це, крім великих непродуктивних витрат, привело до зниження первинної напруги і дестабілізації електричного режиму на печах. У 1969р. була побудована перша установка поперечної компенсації реактивної потужності, що дозволило мати стабільне і досить висока первинна напруга і за рахунок цього трохи підвищити коефіцієнт потужності на печах.

В електропечах потужністю 21-22,5 МВА була успішно освоєна технологія виплавки феросиліцію всіх марок, однак до 1972р резерви потужності, закладені при реконструкції трансформаторів, були практично вичерпані. Використання потужності до цього часу в порівнянні з проектною склало 126%. При цьому щільність струму в деяких токоподводящіх елементах електропічний установки досягла критичної величини. Істотно зросли теплові навантаження на окремих вузлах устаткування, а концентрація потужності в плавильному просторі електропечей не гарантувала стійкості вогнетривкої футеровки.

Подібні статті по економіці

Управління основними засобами підприємства
Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей - одна з найважливіших у господарській діяльності підприємства. При вивченні значення кожного елеме ...

Формування стратегії розвитку та її реалізація на підприємстві харчової промисловості
Сучасний етап розвитку економіки України характеризується докорінною зміною умов функціонування організації, що обумовлюється підвищенням рівня мобільності зовнішніх чинників та посилен ...

Ціноутворення в умовах перехідної ринкової економіки
Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. У своїй роботі я опишу нормативно-параметричні методи розрахунку ціни на товар, приведу приклад комплексн ...