Історія розвитку підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» створено відповідно до порядку перетворення в процесі приватизації підприємства у відкрите акціонерне товариство, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 686 від 7.12.1992года, наказом Фонду майна України від 9 грудня 1994 року № 69-АТ відповідно до затвердженого плану приватизації державного майна Стахановського заводу феросплавів. Товариство є правонаступником державного Стахановського заводу феросплавів.

Стахановський завод феросплавів побудований на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 16іюня 1952 року. Проектна потужність заводу - 193,2 тис. тонн феросиліцію в перерахунку на 45%-ний сплав. Будівництво заводу почалося в 1959 році, а 31 березня 1962 року була включена піч № 1. 10 квітня був проведений перший випуск феросиліцію. Останні дві печі № 7 і № 8 були введені в експлуатацію в листопаді 1962 року.

Відповідно до вимог передової техніки і технології проектом передбачався високий рівень автоматизації та механізації виробничих процесів, а в якості плавильних агрегатів - закриті електродугової печі потужністю 16,5 МВА кожна, принципово нові плавильні агрегати в порівнянні з експлуатованими в країні.Однак освоєння закритих електропечей викликало значні труднощі пов'язані з незадовільною стійкістю монолітних залізобетонних склепінь.

Комплексне рішення по ліквідації більшості вузьких місць, властивих запроектованої печі, було здійснено, коли працівниками заводу за участю інституту Діпросталь був запропонований, спроектований, виготовлений і впроваджений у вересні 1963 року на печі № 1 металевий водоохолоджуваний склепіння.

Завершення періоду освоєння проектних рішень з комплексом науково-дослідних та експериментальних робіт в 1967 році дозволило створити і освоїти закриту феросплавну електропіч із системою газоочистки для виробництва феросиліцію.

Зростаючі потреби металургійної промисловості в феросиліцію настійно ставили перед колективом Стахановського заводу феросплавів завдання пошуку шляхів збільшення виробничих потужностей. І такий шлях був знайдений: реконструкція діючих електропечей за рахунок збільшення потужності трансформаторів.Протягом 20 років завод тричі проводив реконструкцію пічних агрегатів.

У 1967-71 р.р. була здійснена перша реконструкція всіх електропечей із збільшенням їх потужності до 21-22,5 МВА. На цьому етапі реконструкція проводилася поступово: спочатку на печі встановлювалися трансформатори, в яких збільшення потужності забезпечувалося заміною обмоток, потім проводили роботи по збільшенню перетину вторинного токоподвода.

В ході капітальних ремонтів здійснювалася часткова заміна футеровки печі, реконструкція системи завантаження, вводилися в дію газоочистки, які могли працювати двома нитками одночасно, і газодувки типу РГП-3500 були замінені на ТГ-42. Одночасно модернізувалося устаткування підготовки і дозування шихтових матеріалів: двовалкової дробарки на коксових вузлах були замінені на четирехвалкових, а елеватори на транспортери, на вузлах підготовки кварциту встановлені високопродуктивні гуркоту і щокові дробарки; для підготовки сталевої стружки впроваджений гуркіт барабанного типу, модернізована автоматична схема подачі шихти. В цей період об'єкти допоміжного і підсобного призначення не реконструювалися. Був виконаний значний обсяг робіт в зв'язку з переведенням електропечей на закритий режим, проте витрати на це потрібні були невеликі, так як реконструкція здійснювалася в ході капітальних ремонтів.Витрати склали близько 1,5 млн. руб., А виробництво феросиліцію збільшилася на 30%. При цьому чисельність працівників залишалася колишньою. Для забезпечення такого приросту продукції за рахунок капітального будівництва треба було б спорудження двох нових печей колишньої потужності і збільшення чисельності працівників на 210 осіб.

Разом з тим у зв'язку зі збільшенням потужності за рахунок зростання струмових навантажень знизився коефіцієнт потужності. Це, крім великих непродуктивних витрат, привело до зниження первинної напруги і дестабілізації електричного режиму на печах. У 1969р. була побудована перша установка поперечної компенсації реактивної потужності, що дозволило мати стабільне і досить висока первинна напруга і за рахунок цього трохи підвищити коефіцієнт потужності на печах.

В електропечах потужністю 21-22,5 МВА була успішно освоєна технологія виплавки феросиліцію всіх марок, однак до 1972р резерви потужності, закладені при реконструкції трансформаторів, були практично вичерпані. Використання потужності до цього часу в порівнянні з проектною склало 126%. При цьому щільність струму в деяких токоподводящіх елементах електропічний установки досягла критичної величини. Істотно зросли теплові навантаження на окремих вузлах устаткування, а концентрація потужності в плавильному просторі електропечей не гарантувала стійкості вогнетривкої футеровки.

Подібні статті по економіці

Державний бюджет. Дефіцит бюджету
ХХ століття визначилось значним розвитком суспільства і, як результат цього, розвитком держави взагалі. Однією з найважливіших передумов розвитку та існування сучасної демократичної де ...

Економіка енергетики
Методичні вказівки щодо проведення лабораторних занять з дисципліни „Економіка енергетики” для студентів спеціальності «Теплоенергетика». Укладачі: Поліщук І.Г., к.е.н., доцент Відповід ...

Виробнича програма підприємства та її обґрунтування
Темою моєї роботи є: «Виробнича програма підприємства та її обґрунтування». Актуальність теми полягає в тому,що виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в п ...