Політика роздержавлення і приватизації у розвинутих країнах

У 2000 р. уряди 25 штатів (США) не вважали доцільною лібералізацію ринку електроенергії, побоюючись негативних наслідків.

Політика приватизації може суперечити інтересам пануючого класу, оскільки в результаті її здійснення стан державних фінансів погіршується, хоча однією з цілей приватизації було проголошено скорочення дефіциту державного бюджету. Так, англійський уряд при денаціоналізації у другій половині 80-х років частини підприємств загальною вартістю 4,75 млрд ф. ст. втратив прибуток у сумі 1,75 млрд ф. ст., який щорічно вони давали. Хоча в окремі періоди надходження від приватизації покривали до 60 % дефіциту державного бюджету, протягом кількох років прибутки державних підприємств перевищили б виручку від денаціоналізації. Крім цього, уряду довелося збільшити податки і державні позики, допомоги на випадок безробіття. Водночас на акті розпродажу державної власності нажилися англійські банки, оскільки продаж державного майна здійснювався за демпінговими, тобто заниженими, цінами.

Унаслідок приватизації у Франції в 1986-1987 рр. відбулося, за словами французького науковця А. Адмуша, повернення великих національних компаній під владу фінансової олігархії. Крім того, приватизація не завжди передбачає перехід державних підприємств до рук колективного капіталу. У США, наприклад, така політика означає найшвидше передавання власності від федерального уряду властям штатів і місцевих органів. У Франції контроль над роздержавленими підприємствами навіть посилився. Проте це не означає послаблення ролі власності, як стверджують окремі французькі економісти, оскільки власність є багатоаспектною соціологічною, в тому числі економічною, категорією.

Консервативні уряди розвинутих країн приватизують чи денаціоналізують, як правило, прибуткові та рентабельні підприємства, що суперечить офіційно проголошеній меті подолання збитковості та підвищення рентабельності державних підприємств. Так, у Великобританії сім рентабельних морських верфей "Брітіш шіпбілдерс" були денаціоналізовані, а у державній власності залишилася лише одна збиткова.

Приватизація відчутно не підвищила і техніко-економічну рентабельність виробництва. Так, у 1988 р. інвестиції денаціоналізованих підприємств Франції у незмінних цінах були навіть нижчими, ніж у 1981 р., а фінансові вклади компаній за цей самий період зросли на 462,6 %.

Політика тотальної денаціоналізації та приватизації призведе до погіршення загальних умов відтворення суспільного капіталу, ускладнить проведення структурної перебудови, розгортання НТР і наступне використання її досягнень, проведення регіональної, соціальної, екологічної політики держави, регулювання капіталістичної економіки. Приватизація створює сприятливий ґрунт для переходу частини підприємств до рук іноземного капіталу.

Ставлення широких верств населення до денаціоналізації було суперечливим. Так, у Франції денаціоналізація була одним з найбільш популярних заходів консервативного уряду, у Великобританії при проведенні денаціоналізації компанії "Нешнл фрейт" з 24 тис. робітників 17 тис. виявили бажання стати власниками акцій. Постійне зростання курсу акцій цієї компанії позначилося на настроях дрібних акціонерів. Посилені пропагандою, нападами на неефективність державного сектору такі настрої вплинули на широкі верстви населення. Але поступово теорія народного капіталізму втратила популярність.

На національні особливості процесу одержавлення засобів виробництва помітно впливають партії (чи партія), які перебувають при владі. Правоконсервативні партії традиційно намагаються зменшити масштаби одержавлення виробництва, а прогресивні - збільшити. Так, в Італії більшість комуністів і значна кількість соціалістів вимагають збільшення державного підприємництва, а консервативні партії - його зменшення [7, 187].

ВИСНОВКИ

Застосування потоково-конвеєрних технологій, наукової організації праці й наукового менеджменту змінили тенденції росту капіталомісткості, енергоємності та органічного складу виробництва, різко збільшили його прибутковість. Корпорації, які освоїли науковий менеджмент, завоювали довіру бірж і банків, отримали доступ до фінансових ресурсів усього світу й створили філіали свого масового виробництва у десятках країн і сотнях галузей. П. Друкер, фактично, показав виникнення нового, антимонопольного типу корпорацій (пізніше вони отримали назву "олігополій"), які швидко перекидають свої капітали із галузі у галузь, із країни в країну і ламають монополістичні бар´єри між галузями. Спочатку висококонкурентна, якісна й доступна населенню продукція конвеєрів змінила вигляд і побут великих міст, а потім і спосіб життя людей цілих країн.

Подібні статті по економіці

Інноваційна діяльність підприємства
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшог ...

Витрати підприємства
Виробнича практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності з ...

Економіка механічного цеху
Метою курсової роботи є практична реалізація теоретичних та методичних положень економічної теорії на рівні промислового підприємства та його виробничих підрозділів. Завданням курсово ...