Меню сайту

Нормативно-правова база системи оплати праці

Правове регулювання оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з власниками підприємств, установ та організацій всіх форм власності й видів господарювання, а також з окремими громадянами на підставі трудового договору, здійснюється Міжнародною організацією праці, Конституцією України, Кодексом законів про працю України ‒ главою VII, Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. (із змін. і доп.), Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р., а також іншими численними нормативно-правовими актами, колективними договорами й локальними положеннями підприємств.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) ‒ спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни ‒ Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці. З приводу оплати праці Україною були ратифіковані дві конвенції: конвенція МОП №100 «Про рівну оплату чоловіків і жінок за рівноцінну працю», 1951 р. (ратифіковано 09.06.56) та конвенція МОП №95 «Про охорону заробітної плати», 1949 р. (ратифіковано 30.06.61).

Конвенція МОП №100 «Про рівну оплату чоловіків і жінок за рівноцінну працю», вона передбачає рівність у праці, виключає дискримінацію, під якою розуміється будь-яка відмінність, недопущення або перевага, що встановлюється за ознакою раси, статі, релігії, іноземного, соціального походження, віку, сімейного стану, що приводять до порушення рівності можливостей в галузі праці і занять.

Конвенція МОП №95 «Про охорону заробітної плати». Згідно статті 2 (пункт 1) ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Ця конвенція здійснює регулювання оплати праці та виступає гарантом її отримання [5, с. 350].

В Конституції України відповідно до статті 43 зазначено, що «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом»[4].

Кодекс законів про працю України визначає трудові відношення робітників, правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці [3]. Глава VII, що має назву «Оплата праці» регулює оплату праці на підприємствах, установах, організаціях за допомогою наступних статей: заробітна плата; мінімальна заробітна плата, індексація заробітної плати; тарифна система оплати праці; оплата праці на підприємствах, в установах i організаціях; оплата праці за сумісництвом; оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації; оплата праці при сумiщеннi професій (посад) i виконанні обов’язків тимчасово відсутнього працівника; оплата роботи в надурочний час; оплата роботи у святкові i неробочі дні; оплата роботи у нічний час; оплата праці за незакінченим відрядним нарядом; порядок оплати праці при невиконання норм виробітку; збереження заробітної плати при переведення на іншу постійну нижче оплачувану роботу i переміщенні та інші.

Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. [1]. Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі ‒ підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. Він складається з 36 статей, п’яти розділів, які включають в себе статті. Згідно статті 7 (Розділ 1) це законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Деpжавне pегулювання мігpаційних пpоцесів
Мігpаційні пpоцеси, які відбуваються в світі значно впливають на життя громадян країн, а також на pозміщення, чисельність і стан населення pізних кpаїн. Саме мігpація багато в чом ...

Економіка сім'ї теоретичний аспект
Cкладність і суперечливість просування економіки України шляхом ринкових реформ значною мірою пов'язані з недооцінкою загальної ролі сектора сімейної економіки у формуванні ринкової сист ...

Державне регулювання зайнятості
Терно́пільська о́бласть - адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. В історичному відношенні охоплює східну частину Галичини, частину Західного ...

Copyright © 2018. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.