Меню сайту

Механізм регулювання згідно форм і систем оплати праці

Питання організації заробітної плати і формування її рівня складають основу соціально трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чи опосередковано впливають на доходи всіх членів суспільства, а також на найважливіші макроекономічні показники. Тому в жодній країні світу питання регулювання оплати праці не залишені лише на розсуд ринкових сил, хоча методи, сфера, масштаби державного втручання в ринкові процеси країни.

Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих актів і контролю за їх дотриманням органами влади [27, с. 436]. Головною метою державного регулювання оплати праці є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх властивих їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої і соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов’язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).

Державне регулювання оплати праці має ґрунтуватись на реальних фінансових можливостях країни і забезпеченні збалансованості інтересів усіх верств населення, а також реалізації норм, що містяться у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної Організації Праці, Конституції України, Кодексів законів про працю, у законодавчих актах країни.

У сучасних умовах економічної трансформації державне регулювання здійснюється прямими і непрямими методами.

Пряме регулювання ‒ безпосереднє встановлення визначених кількісних параметрів і норм заробітної плати, що є обов’язковим для підприємств незалежно від форм власності й господарювання.

Сфера державного регулювання оплати праці відповідно до Закону України «Про оплату праці» поширюється шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників бюджетного сектора економіки, а також керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності; регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів згідно з переліком, який визначається урядом; оподаткування доходів працівників; використання системи індексації трудових доходів; компенсації працюючим втрати частини заробітку через затримання його виплати.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств та організацій в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях. Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств, що відповідно знаходяться на території Автономної Республіки Крим (крім підприємств, що є загальнодержавною власністю), і тих, які є комунальною власністю, може здійснюватися на основі тарифних угод, які укладаються на територіальному і комунальному рівнях (регіональна тарифна угода) [20, с. 116].

Тарифна угода ‒ це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Сторонами генеральної тарифної угоди є, з одного боку, Кабінет Міністрів України, з іншого - Рада Федерації незалежних профспілок України, що представляє більшість членів профспілок найманих працівників країни. Результатом переговорів між урядом України і Федерацією профспілок України має бути укладання генеральної (міжгалузевої) тарифної угоди, яка досягається шляхом консультацій з галузевими державними органами управління, спілкою підприємців і промисловців, радами підприємств, а також галузевими та іншими профспілками або спілками (об’єднаннями) трудящих.

Сторонами галузевої тарифної угоди є власники або уповноважені ними органи державного управління, на підприємствах яких зайнята більшість найманих працівників галузі, а також профспілки чи об’єднання профспілок, то представляють інтереси членів профспілки найманих працівників галузі. Якщо профспілка відсутня або висловлено їй недовіру трудящими у переговорах, тоді беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорів має бути укладення галузевої тарифної угоди.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Управління якістю продукції
В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, зумовленої, насамперед, рівнем задоволення потреб суспільства з найме ...

Ціноутворення в умовах перехідної ринкової економіки
Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. У своїй роботі я опишу нормативно-параметричні методи розрахунку ціни на товар, приведу приклад комплексн ...

Визначення чисельності працюючих на підприємстві
Персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, що перебувають з фірмою як юридичною особою у відносинах, регульованих договором найму. Він являє собою колектив працівників з певно ...

Copyright © 2018. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.