Меню сайту

Механізм регулювання згідно форм і систем оплати праці

Сторонами генеральної тарифної угоди є, з одного боку, місцеві органи державної влади, уповноважені управляти комунальною власністю, а також спілки підприємств, групи підприємств і окремі підприємства, розташовані на цій території, незалежно від форми власності і господарювання: з іншого боку ‒ об’єднання профспілок, що мають відповідні повноваження від трудових колективів, працюють на цій території. Якщо профспілка відсутня або трудящі висловлюють їй недовіру, то у переговорах беруть участь уповноважені самих трудових колективів.

Сторонами тарифної угоди на виробничому рівні як складової частини колективного договору є власник або уповноважений ним орган (адміністрація) чи особа, з одного боку, і профспілка (профспілковий комітет), яка представляє інтереси найманих працівників підприємства, ‒ з другого боку.

Предметом тарифної угоди на виробничому рівні, як складової частини колективного договору, є:

‒ форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників;

‒ мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами і типами виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі (підгалузі);

‒ розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;

‒ види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат й умови їх надання;

‒ умови оплати праці за роботу в надурочний час, час простою, який мав місце не з вини працівника, при виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника тощо;

‒ взаємні зобов’язання сторін щодо виконання угоди.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (згідно статті 94 Кодексу законів про працю України).

Колективно договірна система трудових відносин на виробничому рівні має сприяти захисту інтересів як роботодавців, так і працівників, поліпшенню організації трудових відносин, а також забезпеченню їх стабільності.

Механізм організації заробітної плати складається з таких елементів:

а) ринкового регулювання;

б) державного регулювання;

в) колективно договірного регулювання;

г) механізму визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві з використанням таких елементів, як тарифна система або безтарифна модель, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Існування ринкових відносин, а тим більш перехід до них не відміняють, а змінюють напрямки державного регулювання відносин розподілу, його характер і ведуть до появи нових форм управління цим процесом, які не припускають жорстких схем і адміністрування [18, с. 672]. Державне втручання необхідне для встановлення, тлумачення і забезпечення виконання умов і принципів розподілу доходів. В економічній системі, що ґрунтується на ринкових відносинах, втручання держави в організацію заробітної плати повинне мати переважно непрямий характер і соціально-орієнтовану спрямованість. Регулюючий вплив держави повинен бути спрямований на забезпечення соціальних гарантій і умов для заробітку потрібних коштів з метою підвищення ефективності використання праці, узгодження і рівноправної реалізації інтересів всіх учасників трудових відносин.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Цикли Кондрат'єва
Відомо декілька типів економічних циклів, які іно­ді називають хвилями. Їх важко виділиті з-за великої кількості їх показників, з-за часової pозмитості гpаниць між ними. Так звані довгі ...

Аналіз ефективності діяльності малого підприємства
Наприкінці ХХ ст.. малий бізнес в Україні став реальністю і перетворився у самостійний сектор економіки, зорієнтований на ринкові умови розвитку. За останнє десятиріччя функціонуванн ...

Удосконалення форм праці та впровадження науково–технічного прогресу
Вирішальним засобом підвищення ефективності діяльності підприємства ресторанного господарства є вдосконалення форм праці та впровадження науково-технічного прогресу. Саме про вд ...

Copyright © 2021. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.