Поняття та види собівартості продукції

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення [Покропивний С.Ф., 408].

Об'єкт калькулювання - це та продукція (роботи, послуги), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об'єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, тобото одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об'єм).

Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами. За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств. Метод калькулювання за неповними витратами означає, що в калькуляцію включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку [Покропивний С.Ф., 409].

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Проте у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат.

Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва.

Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:

* сировина та матеріали;

* енергія технологічна;

* основна заробітна плата виробників;

* додаткова заробітна плата виробників;

* відрахування на соціальні потреби виробників;

* утримання та експлуатація машин і устаткування;

* загальновиробничі витрати;

* загальногосподарські витрати;

* підготовка та освоєння виробництва;

* позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Сума перших семи статей становить цехову собівартість, дев'яти - виробничу і всіх статей - повну собівартість [Покропивний С.Ф., 409].

Подібні статті по економіці

Аналіз економічної діяльності ТОВ Дім плюс Дім
Повна назва підприємства: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Дім плюс Дім». Скорочена назва: ТОВ «Дім плюс Дім». Правовий статус підприємства: Юридична особа.. Права і обов ...

Грошово-кредитна політика та її роль в державному регулюванні економіки
Стабільність та розвиток національної економіки забезпечується використанням державою різноманітних інструментів макроекономічного регулювання. Одним з найдієвиших засобів макроекономіч ...

Удосконалення управління ефективністю виробництва в умовах ПП Каравай м. Житомир
Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що в сучасних умовах господарювання управління ефективністю виробництвом набуває великого суспільного, морально-емоційного та стимулююч ...