Олігополія

Олігополія

є переважаючою формою сучасної ринкової структури. Термін «олігополія» застосовується в економіці для опису ринку, на якому існують декілька фірм, окремі з який контролюють значну частину ринку і вступ на цей ринок нових фірм утруднено. Приклади класичних олігополій: "велика трійка" у США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

Продукція, вироблена фірмами, може бути як однорідна, так і диференційована. Однорідність переважає на ринках сировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація - на ринках споживчих товарів (автомобілі).

Нечисленність фірм сприяє їхнім монополістичним угодам: по встановленню цін, поділу ринків або по інших засобах обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігопольному ринку тим інтенсивниша, чим нижче рівень концентрації виробництва (більше число фірм), і навпаки.

Важливу роль у характері конкурентних відношень на такому ринку грають об’єм і структура тієї інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим такої інформації менше, тим більше конкурентною буде поведінка фірми. Основна відмінність олігопольного ринку від поліпольного пов'язана з динамікою цін. Якщо на поліпольному ринку вони пульсують безупинно і безсистемно в залежності від коливань попиту і пропозиції, то при олігополії мають тенденцію до стійкої фіксації і змінюються не так часто. Типово так зване лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть за лідером. Доступ до ринку новим продавцям ускладнений. У випадку угоди олігополістів із приводу цін, конкуренція усе більше зміщається в напрямку якості, реклами й індивідуалізації.

Існування олігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок. Одне з них - необхідність значних капіталовкладень для створення підприємства в зв'язку з великомасштабним виробництвом олігопольних фірм.

Нечисленність фірм на олігопольному ринку змушує ці фірми використовувати не тільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому що остання в таких умовах є більш ефективна. Виробники знають, що якщо вони понизять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе до падіння прибутків.

Війна цін

- повторюване і довгострокове зниження цін на продукцію фірм олігопольної галузі, за допомогою якого, фірми розраховують збільшити обсяги продажів і прибутків. Але це рідко приносить їм вигоду.

Тому замість цінової конкуренції, що буде результативна в умовах досконалої конкуренції, «олігополісти» використовують нецінові методи боротьби: технічна перевага, якість і надійність виробу, методи збуту, характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умов оплати, рекламу, економічне шпигунство.

Характерна риса олігопольного ринку - залежність поведінки кожної фірми від реакції і поведінки конкурентів. Значні розміри і значний капітал фірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільші вигоди обіцяє саме змова між олігопольними фірмами з метою підтримки цін і максимізації прибутків. Виробники домовляються про співробітництво й укладають (іноді відкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку - «картельна угода».

Картель

являє собою угоду декількох підприємств, що встановлює для всіх учасників обсяг виробництва, ціни на товар, умови найму робочої сили, обміну патентами, розмежування ринків збуту і долю («квоту») кожного учасника в загальному обсязі виробництва і збуту. Його ціллю є підвищення цін (понад конкурентний рівень), але не обмеження виробничої і постачальницько-збутової діяльності учасників.

Неможливість повністю і постійно використовувати картель для взаємодії олігопольних фірм, змушує їх йти на негласні економічні угоди, таємну економічну політику в області зміни цін і розмежування сфер впливу. Таке співробітництво може виявлятися як через особливу економічну політику олігопольних фірм у вигляді «жорсткості цін» або «лідерства у ціноутворенні», так і через особливі організації типу «патентних пулів» (або консорціумів).

Жорсткість цін

- так називається практика дій олігопольних фірм, коли навіть при зміні витрат або попиту певна фірма не схильна до зміни ціни. Вона думає, що якщо їй прийдеться підняти ціну, то інші підуть за нею, що призведе до втрати частини ринку. Таким шляхом фірми утримуються від зміни цін через страх розв'язати «війну цін».

Лідерство в цінах

означає практику, коли при формуванні цін на свою продукцію компанія орієнтується на ціни, установлені лідером - частіше усього домінуючою у даній галузі і на даному ринку великої фірми. Це демонструє своєрідна прихована змова, хоча її наявність звичайно не доведена.

Подібні статті по економіці

Державний бюджет. Дефіцит бюджету
ХХ століття визначилось значним розвитком суспільства і, як результат цього, розвитком держави взагалі. Однією з найважливіших передумов розвитку та існування сучасної демократичної де ...

Шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства (на прикладі ТОВ Бердичівський пивоварний завод)
інвестиційний менеджмент управління На сьогоднішній день в країні продовжує панувати кризова ситуація, яка негативно впливає на діяльність промислових підприємств - призводить до зменшенн ...

Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства Авіс
Об'єктивні чинники, що пояснюють багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, темпів економічного розвитку, що знижуються, за останні десятиліття, з одного боку, і п ...