Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю

У сучасній практиці фінансового менеджменту в Україні, управління дебіторської за посадою (ДЗ) є одним з найважливіших і разом з тим складних елементів управління оборотними активами. Порушення нормального циклічного процесу її утворення й погашення може бути не тільки причиною виникнення проблем для підприємства (зниження рентабельності активів, втрата їхньої ліквідності), а й стати причиною глобальної кризи неплатежів в економіці країни.

Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення й погашення дебіторської заборгованості на інтуїтивному рівні. Це може привести до прямих фінансових втрат або до недоодержання частини прибутку.

Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообігу визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але збільшується обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту і його розміру повинне базуватися на визначенні оптимальної дебіторської заборгованості.

У літературі розробка кредитної політики фірми, як ряду факторів, які контролюються й визначають середню тривалість часу між продажем і пред'явленням платіжних документів, звичайно базується на припущенні, що вже визначена частка реалізації товарів у кредит у загальній структурі товарообігу. Деякі автори визначають поняття "природного рівня дебіторської заборгованості", що повинен розраховуватися на підставі "власного досвіду й специфічних умов діяльності" підприємства . Передбачається, що цей рівень установлюється виходячи з таких міркувань: менший рівень заборгованості неможливий, а більший - економічно недоцільний і не впливає негативно на функціонування підприємства. Такі суб'єктивні міркування не можуть бути рекомендовані для широкого користування.

Подальша політика керування заборгованістю формується залежно від аналізу даних. При цьому застосовується здебільшого статичний порівняльний аналіз: на підставі даних господарського й управлінського обліку визначається коло показників, які відображають стан активів підприємства в певному періоді (зокрема, абсолютний розмір заборгованості, її частина в структурі активів, оборотність і т.п.). На підставі прогнозних показників розвитку підприємства можна оцінити ступінь впливу обраної політики керування заборгованістю й кредитною політикою зокрема на ефективність операційної діяльності підприємства. Навіть більше прогресивна методика динамічного аналізу або трендового аналізу впливу окремих факторів не забезпечує приблизної відповіді на питання, як обґрунтувати оптимальний рівень заборгованості за продані в кредит товари.

Багато авторів відзначають, що цей оптимальний рівень заборгованості існує, однак визначити його формально досить важко через невизначеність і непропорційний характер впливу задіяних факторів. Разом з тим для такої складової частини оборотних активів, як товарні запаси, існують і широко використаються на практиці різні оптимізаційні моделі, з яких найвідомішої є модель оптимального розміру замовлення (ЕО) .

Для визначення потенційної можливості створення подібної моделі для строків і розмірів дебіторської заборгованості спочатку треба розглянути взаємодія окремих факторів.

Рівень товарообігу можна відобразити за допомогою функції, що зростає залежно від кредитної політики (рисунок . 3.1).

Рисунок 3.1 - Збільшення товарообігу при поліпшенні кредитних умов

Позначений ріст товарообігу обумовлений ростам продажів у кредит, тобто залежить від дебіторської заборгованості. Реальне співвідношення між товарообігом і заборгованістю може бути дещо іншим, тому що воно буде залежати й від особливостей обліку цих категорій на підприємстві. Але при умовах, що заборгованість буде враховуватися в цінах продажу товарів, а моментом продажу є момент відвантаження товару покупцеві, зазначена пропорція справедлива. При цьому ріст заборгованості хоча й пропорційне товарообігу, але випереджає його за рахунок того, що кредитні умови спонукують певну частку покупців, які раніше купували за готівку, користуватися товарним кредитом. Ця тенденція виявляється тією самою мірою, що й загальне збільшення обсягів продажів.

Подібні статті по економіці

Заходи по удосконаленню організації підготовки виробництва на підприємстві
Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його н ...

Газова промисловість Росії
У період ринкових реформ галузі паливно-енергетичного комплексу Росії удосконалювалися структурні та управлінські. На відміну від нафтової промисловості, де за період соціально-економіч ...

Циклічність економічного розвитку, її природа та методи сучасного регулювання
Ринкова економіка, як відомо, прагне досягти рівноваги всіх процесів, що в ній відбуваються. Макроекономічна рівновага - це економічна рівновага на рівні держави. Для неї характерним є п ...