Витрати обігу

Дві статті витрат обігу відображають витрати, пов’язані з використанням в книжковій торгівлі живої праці: “Заробітна плата основна і додаткова” і

“Комісія книгоношам та іншим стороннім особам”. Ці витрати пов’язані з відносинамі книготорговельних організацій і підприємств з робітникамі, зайнятимі в книжковій торгівлі.

Всі витрати, повязані з використанням уречевленої праці в книжковій торгівлі, з споживанням матеріально-речових елементів, які обслуговують процес обігу товарів, відображені в статтях :”Витрати на оренду і утримання будівель, пріміщень, споруд та інвентаря, амортизація основних фондів”,”Витрати на поточний ремонт”, “Витрати на тару за вирахуванням доходів по операціям з тарою”. В звязку з цими витратами книготорговельні організації і підприємства вступають в економічеі відносини з комунальними господарствами, з виробниками різних видів основних фондів.

В статті “Витрати на рекламу і художне оформлення” враховуються витрати, повязані з використанням живої праці, відповідних матеріальних засобів і послуг органів друку, радіо, телебачення, з ціллю інформації і більш повного задоволення попиту покупців. Сплата державному чи комерційному банку певної суми за користування грошовими судами враховується в статті

”Відсотки за кредит”. Втрати книготорговельних організацій, які виникають за обєктивними та субєктивними причинами, відображабться в статті

“Недостачі і втрати материалів і товарів на складах, а також втрати від нестач і пограбувань материалів і материалів”. Окремою статею плануються і враховуються “Видрахування на науково-дослідні роботи”. Всі інші витрати книготорговельних організацій і підприємств враховуються в статті

“Інші витрати”. Ці витрати неоднорідні за своїм характером, але вони обєднані в одну статтю в звязку з відносно незначною їх часткою в загальних витратах.

В залежності від впливу обсягу товарообігу на величину витрат статті витрат обігу при їх аналізу поділяють на умовно-постійні та умовно- перемінні.

Умовно постійнимі називають витрати, величина яких в абсолютній сумі мало залежить від зміни обсягу товарообігу. Це, наприклад, витрати на оренду і утримання будівель, амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт, на утримання апарату управління.

До змінних витрат видносять такі витрати, абсолютна сума яких при інших рівних умовах зммінюється в залежності від зміни обсягу товарообігу. До цієї групи відносять витрати на перевезення товарів, виплату заробітної плати, що нараховується в залежності від товарообігу, витрати на пакування товарів, відсотки за кредит і деяки витрати статті “інші витрати”.

Ділення витрат обігу на вказані групи, хоча і умовне, але в певній мірі обгрунтоване, оскільки в процесв аналізу таке ділення дає можливість більш вірно оціняти якісні сторони зміни витрат, а також встановити, в якому розмірі їх рівень має змінюватись в результаті зростання або ж зниження обсягу товарообігу.

Витрати обігу можуть поділятися також і за групами товарів книжкової продукйії, ії основних розділів, концелярських товарів тв ін.

Аналіз витрат обігу за загальним рівнем, динамікою, складом та структурою.

При аналізі витрат обігу та оцінці їх стану і динаміки використовуються такі показники: абсолютна сума витрат обігу, рівень витрат обігу, темп зміни рівня витрат обігу, абсолютна сума економії (перевитрат) витрат обігу, відносна економія (перевитрати) витрат обігу, структура витрат обігу.

Витрати обігу виражаються абсолютною сумою і рівнем, які вираховуються по відношенню до товарообігу.

Абсолютна сума витрат обігу виражає витрати на реалізацію товарів. Цей показник використовується головним чином при розрахунках визначення прибутку від реалізації товарів та рівня витрат обігу. Іззростанням обсягу товарообігу витрати по більшості статей витрат обігу також зростають. Оскільки абсолютна сума витрат обігу залежить від обсягу товарообігу, показник витрат обігу в абсолютній сумі є непридатним для оцінки господарської діяльності підприємства за різні періоди. Тому при економічному аналізі зявляється необхідність застосування відносного показника- рівня витрат обігу.

Рівень витрат обігу виражеє собою те, у скільки обійдеться реалізаціч товарів, і характерізує долю витрат обігу в роздрібній ціні товару.

Відносний рівень витрат обігу є якісним показником. Зниження цього показника означає економію, підвищення – подорожчення товароруху. Рівень витрат обігу в книжковій торгівлі майже в два рази перевищує середній рівень витрат роздрібної торгівлі всіма товарами народного споживання. Це пояснюється порівняно більш високою витратомісткістю обігу кгижкової продукції, тобто високим рівнем витрат порівняно з більшістю інших груп товарів народного споживання.

Подібні статті по економіці

Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків
Актуальність теми. Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизит ...

Ціноутворення в умовах перехідної ринкової економіки
Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. У своїй роботі я опишу нормативно-параметричні методи розрахунку ціни на товар, приведу приклад комплексн ...

Грошова оцінка земель в Україні
Земля являється одним з основних елементів виробництва, за допомогою якого країна створює матеріальні цінності. Поряд з тим земля є природним об’єктом, який вже існує і не створюється лю ...