Розвиток споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки

Прожитковий мінімум трактується, як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального наборів непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Соціальні норми і нормативи

відображують показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними послугами.

Тут доцільно було б вказати і про соціальні нормативи у сферах торгівлі та громадського харчування, бо ці послуги зовсім не знайшли відображення у Законі /стаття 4/. Саме ці послуги мають визначатися нормативами забезпечення торговельною площею та посадковими місцями у закладах громадського харчування, показниками якості надання таких послуг, показниками якості та безпеки товарів і послуг, що надаються підприємствами торгівлі і громадського харчування.

Соціальні норми та нормативи

поділяються за характером задоволення соціальних потреб:

· на норми і нормативи споживання - розміри споживання у натуральному виразі продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких послуг за певний проміжок часу;

· нормативи забезпечення - визначена кількість наявних у особистому (сімейному) споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров’я, освіти, торгівлі, громадського харчування, транспортного обслуговування, побутових підприємств, житлово-комунальних, по наданню соціально-культурних послуг;

· нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина, або сім’ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

- нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи із соціальних або фізіологічних потреб та стану економіки;

статистичні нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання чи забезпеченості всього населення або його окремих соціально-демографічних груп.

Встановлення і використання соціальних стандартів і нормативів пов’язані, перш за все, з необхідністю визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, для розробки програм економічного і соціального розвитку країни і регіонів, для визначення розмірів соціальних гарантій - мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних доплат і допомоги.

Метою і найважливішим завданням довгострокової соціально-економічної політики нашої держави має стати подолання абсолютної бідності-злиденності населення (рівень злиденності визначається часткою населення, доход якого знаходиться нижче встановленого прожиткового мінімуму) і неухильного розширення частки середнього класу, яка має стати превалюючою соціальною групою.

Подібні статті по економіці

Багатомірна класифікація нового об’єкта методами дискримінаційного аналізу
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують ...

Діагностика відновлення основних фондів підприємства
Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення осно ...

Управління якістю продукції
В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, зумовленої, насамперед, рівнем задоволення потреб суспільства з найме ...