Порівняльна характеристика процесів економічної інтеграції країн Латинської Америки, Азії і Африки.

Країни Латинської Америки першими з країн, що розвиваються, пішли шляхом регіональної економічної інтеграції. З 1960-х років активно формуються і розвиваються великі та малі регіональні й субрегіональні інтеграційні угруповання:• Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР, 1960 р.); • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ, 1960 р.); а з 1980 року - Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ; • Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРІФТА, 1965 р.); а з 1973 р. -Карибський спільний ринок (КАРІКОМ;• Андська група (Картахенська угода, 1969 р; • Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС, 1975 р.), до якої увійшли 26 країн Латинської Америки. Аналіз латиноамериканських інтеграційних угруповань ускладнюється істотними змінами їх політики, орієнтації, складу, а також назв. Дослідження міжамериканського банку розвитку виявило три моделі інтеграції у Латинській Америці: зона вільної торгівлі (ЛАВТ, КАРІФТА); спільний ринок (Андська група, ЦАСР, КАРІКОМ); модель часткових економічних преференцій (ЛАДІ).

Передбачається поетапне формування системи торговельне-економічних відносин: а) зниження митних тарифів на половину товарів;

б) усунення митних тарифів у торгівлі між Аргентиною і Бразилією до 1995 року; в) розробка єдиних програм розвитку аграрно-промислового комплексу;

Наприкінці 1980-х років інтеграційна політика країн Азії все більше орієнтується на пошук шляхів і форм економічної взаємодії країн регіону в контексті розвитку континентальної економічної інтеграції, насамперед європейської, північне- та латиноамериканської. Перспектива перерозподілу світу на відносно замкнені економічні блоки стимулює відповідні інтеграційні процеси і в Азії. Утворена Організація азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС, 1989 Через торговельні угоди, поглиблення взаємного економічного співробітництва можливе створення економічного союзу східноазіатських країн.

Незважаючи на бідність країн та їх низьку економічну активність Африка має певний досвід розвитку різноманітних форм регіональної економічної інтеграції. Серед них слід назвати такі: • Західноафриканське економічне співтовариство (ЗАЕС;• Рада згоди; • Економічне співтовариство Західної Африки (ЕКОВАС) • Митний та економічний союз Центральної Африки (МЕСЦА); • Економічне співтовариство країн району Великих озер (Бурунді, Заїру, Руанди). • Зона преференційної торгівлі (ЗПТ) держав Сходу і Півдня Африки; • Південноафриканська конференція з координації розвитку; • Організація африканської єдності, до якої входять майже всі країни Африки. Особливості інтеграційних процесів країн Африки виявляються в різнорівневій валютній інтеграції, яка полягає ось у чому: 1) двосторонні (Бурунді, Заїр, Руанда) і багатосторонні (в Економічному співтоваристві країн Західної Африки та Митному і економічному союзі Центральної Африки) клірингові та розрахункові угоди; 2) кредитні союзи, зокрема між членами Арабського валютного фонду (Алжир, Єгипет, Лівія, Маврикій, Марокко, Сомалі, Судан, Туніс) з використанням розрахункової одиниці – арабського динара, 3) валютні союзи з емісією єдиної валюти та спільним органом валютної політики.

Більшість офіційних механізмів інтеграції африканських країн виявились у цілому неефективними.

Подібні статті по економіці

Газова промисловість Росії
У період ринкових реформ галузі паливно-енергетичного комплексу Росії удосконалювалися структурні та управлінські. На відміну від нафтової промисловості, де за період соціально-економіч ...

Інноваційна діяльність підприємства
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшог ...

Безробіття
Праця і земля - два основні джерела багатства, два основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори - капітал, організація, інформація - це справа рук і розуму людини. Тому су ...