Проблеми та шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво

Загальновиробничі витрати доцільно поділяти на такі складові:

· змінні витрати на обслуговування виробництва;

· змінні витрати на управління виробництвом;

· умовно-постійні витрати на обслуговування виробництва;

· умовно-постійні витрати на управління виробництвом.

Отже, з вищенаведеного випливає, що "Прямі витрати - це витрати, які можна безпосередньо (прямо) віднести на об’єкт витрат, а непрямі - це витрати, які відносяться на об’єкт опосередковано". Об’єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення, пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Дослідження діючої облікової практики свідчить про те, що недостатньо уваги, на превеликий жаль, поки що приділяється саме перегляду методології планування в цілому, а також однієї з найважливіших економічних категорій, яка виступає відправною точкою формування ціни товарів - витрат виробництва зокрема [2, c. 36].

Висновок

Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками. Витрати - це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.

Методи обліку витрат на виробництво - сукупність прийомів організації документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції та необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості продукції. Суть попроцесного методу полягає в тому, що витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами процесу виробництва. Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями, інші витрати враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень у відповідність із встановленою базою розподілу. Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись.

Прямими називаються ті витрати, які підлягають нормуванню на одиницю продукції і величина їх визначається технологією виробництва. Прямі витрати безпосередньо відносяться до конкретних видів продукції.

Прямі виробничі витрати включають в себе:

. Прямі матеріальні витрати;

. Прямі витрати на оплату праці;

. Інші прямі витрати.

Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.

Дослідження діючої облікової практики свідчить про те, що недостатньо уваги, на превеликий жаль, поки що приділяється саме перегляду методології планування в цілому, а також однієї з найважливіших економічних категорій, яка виступає відправною точкою формування ціни товарів - витрат виробництва зокрема.

Подібні статті по економіці

Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин
Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгад ...

Шляхи покращення стану ефективності використання активів ПАТ Полтавакондитер
Серед основних проблем, з якими на даному етапі розвитку економіки зіштовхуються українські підприємства, особливе місце належить ефективному управлінню активами , підприємства їх складом та ...

Дослідження цінової політики торгового підприємства
Незважаючи на зростаючу роль у сучасному маркетинговому процесі нецінових факторів, ціна залишається основним елементом маркетингу. Ціна - його єдиний елемент, що приносить дохід. Цим і ...