Оптимальне використання ресурсів за умов обмежень

Для оптимізації виробничої програми підприємства необхідно аналізувати не лише інформацію про витрати та їх поділ на постійні і змінні, а й зважати на інші фактори, що впливають на розмір прибутку.

Кожне підприємство у своїй діяльності постійно відчуває якийсь дефіцит, що обмежує його можливості. Це може бути недостатнє забезпечення матеріальними ресурсами (сировиною), виробничими потужностями, попитом на продукцію, чисельністю та кваліфікацією робочої сили, наявністю обігових коштів і т. ін. Діючи в таких умовах, підприємство повинно обирати ті види діяльності, які є найвигіднішими за наявного дефіциту ресурсів, та забезпечити їх повне і ефективне використання.

Оптимальне використання обмежених дефіцитних ресурсів - це рішення, що забезпечує максимізацію прибутку в умовах наявних обмежень. Аналіз для прийняття такого рішення залежить від кількості обмежень.

Рисунок 1.1. Методи оптимізації виробництва при різній кількості обмежувальних факторів

Аналіз при наявності одного обмеження

Аналіз для прийняття оптимального рішення при наявності одного обмеження базується на показнику маржинального доходу на одиницю вимірювання обмежувального чинника (людино-годину, машино-годину, одиницю сировини, одиницю потужності тощо). Формування оптимальної виробничої програми при цьому здійснюється поетапно:

) визначається маржинальний дохід на одиницю обмежувального чинника;

) проводиться ранжування видів діяльності за рівнем доходності, визначеному на першому етапі;

) визначається оптимальна програма діяльності з урахуванням обмежувального чинника.

Наприклад, підприємство може використати максимум 20000 машино-годин роботи обладнання для випуску двох видів продукції А і Б, попит на яку становить 5000 і 3000 одиниць. Ціна реалізації одного виробу А - 20 грн., виробу Б - 30 грн., змінні витрати на одиницю продукції складають відповідно 14 і 22 грн., а витрати машинного часу - 3 і 5 машино-годин. Для виробництва обох видів продукції використовують однакові матеріали. Кваліфікованою робочою силою підприємство забезпечене повністю. Необхідно визначити оптимальну структуру виробництва, яка забезпечить максимальну суму прибутку, якщо це не вплине на зміну суми постійних витрат.

Спочатку визначимо маржинальний дохід:

а) на одиницю виміру:

продукції А 20 - 14 = 6 грн.;

продукції Б 30 - 22 = 8 грн.

б) на одну машино-годину (обмежувальний чинник):

продукції А 6 грн.: 3 машино-години = 2 грн.;

продукції Б 8 грн.: 5 машино-годин = 1,6 грн.

За останнім показником більш вигідним є виробництво продукції А, тому його обсяг плануємо для повного задоволення попиту - 5000. На такий обсяг виробництва буде використано:

од. × 3 машино-години = 15000 машино-годин.

Отже, для виробництва продукції Б можна буде використати

- 15000 = 5000 машино-годин,

або запланувати випуск продукції Б в розмірі

машино-годин: 5 машино-годин = 1000 одиниць

Таким чином, оптимальним буде виробництво 5000 одиниць продукції А і 1000 одиниць продукції Б, що забезпечить максимальну суму маржинального доходу в умовах існуючого обмеження - 38000 грн.:

одиниць × 6 грн. = 30000 грн. (по продукції А),

одиниць × 8 грн. = 8000 грн. (по продукції Б).

Подібні статті по економіці

Українсько-німецьке спільне підприємство Електронтранс
Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» створене у 2011 році ПАТ «Концерн-Електрон», компанією «Транс-Тек» (Німеччина) і ТзОВ «Автотехнопроект» (м. Львів) з метою вироб ...

Фірма в умовах монополістичної конкуренції
Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприє ...

Діагностика відновлення основних фондів підприємства
Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення осно ...