Теоретичні основи розвитку ресторанного господарства як складової сфери послуг

Середньоцінового ресторани. Ці заклади відрізняються більшою демократичністю в порівнянні з елітними ресторанами. Меню середньоцінових ресторанів може бути таким же, як в ресторанах преміум-класу, або ж трохи відрізнятися в плані широти асортименту. Однак у середньоцінових ресторанах не так дорого обходяться елементи декору приміщення. Предмети сервірування високоякісні, але нижче за ціною. Сервірування столу в цих закладах може бути і неповною, обслуговування, в цілому, більш демократичне. Націнка становить 200-300%.

У нижньому ціновому сегменті представлені недорогі ресторани, кафе і бари. У цих закладах немає високих вимог до інтер'єру - оформлення просте, без особливих вишукувань. Асортимент пропонованої їжі також відносно простий. Прилади і посуд недорогі, сервіровка столу і обслуговування клієнта мінімальні. Звідси - невисокий середній рахунок в таких закладах.

Крім того, за критерієм позиціонування ресторани поділяють на гастрономічні, ресторани національної кухні, класичні, модні, ресторани для особливого випадку, сімейного відпочинку та інші.

Обсяг ресторанного ринку України, за оцінками експертів, в 2010 р. склав 2,7-2,8 млрд. дол. США і був представлений близько 9,5 тис. підприємств. При цьому загальна схема розвитку вітчизняного ринку аналогічна російській: після перебудови стали з'являтися перші комерційні ресторани, розраховані на тільки що почала формуватися ділову еліту. Це були елітні заклади з непомірно високими цінами та, відповідно, величезними заробітками. Так, у 1995-1998 рр. ресторан вартістю 1 млн. дол. міг окупитися менше ніж за рік. Пізніше, до 1999-2000 рр., стали з'являтися середньоцінові заклади, розраховані на формується середній клас, і перші заклади фаст-фуд.

Говорячи про рівень насиченості ринку, експерти, насамперед, оперують таким показником, як кількість посадкових місць на споживача послуг закладів громадського харчування. Так, в середньому по Європі одне посадочне місце в ресторані (кафе, барі, фаст-фуд і т.п.) припадає на 8 жителів, в Києві - на 35 жителів, в Дніпропетровську - на 40, у Львові - на 25 жителів. Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що перспективи ресторанного ринку в Україні просто величезні, особливо якщо брати до уваги той факт, що середньоєвропейський рівень забезпеченості ресторанами порівнюється з рівнем найбільших міст України, що мають до того ж певні ресторанні традиції. Якщо ж аналізувати дані по забезпеченості всіх жителів нашої країни ресторанами, ситуація буде набагато більш красномовною.

Маркетологи виділяють дві причини, що обумовлюють ненасиченість вітчизняного ресторанного ринку:

перша причина - цей ринок ніколи не був насичений. Добробут людей у Києві та в регіонах постійно зростає, і, природно, збільшується потреба ринку громадського харчування у всіх його сегментах.

друга причина полягає в тому, що, одночасно збільшуючись, ринок також і скорочується - якісь заклади закриваються, в першу чергу, «пострадянські» їдальні, кафе, кафетерії і т.д., це еволюційний процес.

В цілому, на їх думку, найбільшим попитом на вітчизняному ринку користуються відносно дешеві заклади: кафе, фаст-фуд, бари, закусочні, так як вони відповідають рівню доходів населення в цілому. Елітні ж ресторани можуть дозволити собі відвідувати лише 2-3% населення, що і знаходить своє відображення в їх частці ринку.

Експерти вважають, що ресторанний ринок України перебуває на ранньому етапі свого розвитку, причому досить динамічного: ринок поки ще не склався остаточно, і на ньому багато вільних ніш. Обсяг ринку з кожним роком збільшується, тому поява нових ресторанів не призводить до різкого посилення конкуренції. Експерти називають різні суми інвестицій, необхідних для відкриття ресторану. Середня - від 400-500 тис. до 1 млн. дол. США. Окупність цих коштів в нормальних умовах, в залежності від розміщення ресторану та його концепції складає не менше 3-х років. Для ресторанів більш демократичного типу (ТМ «Піца Челентано», ТМ «Картопляна Хата») загальна витратна частина на відкриття «під ключ», за оцінками Марк Зархін, становить суму близько 100 тис. дол., а термін окупності - близько 2-х років.

При цьому фахівці відзначають, що нерідкі випадки, коли вкладені інвестиції не окупаються зовсім, адже не тільки термін окупності, але і сама її можливість безпосередньо залежать від компетентності ресторатора у виборі концепції закладу, від визначення місцерозташування, стратегії просування на ринку, а також від ефективності управління.

Подібні статті по економіці

Трансформація економічних систем постсоціалістичних країн
Капіталістичний спосіб виробництва розвивається вже п'ять століть. За цей час у його межах відбулися три революційні зрушення в технологічному способі виробництва, якісних змін зазнали в ...

Фірма в умовах монополістичної конкуренції
Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприє ...

Економіка механічного цеху
Метою курсової роботи є практична реалізація теоретичних та методичних положень економічної теорії на рівні промислового підприємства та його виробничих підрозділів. Завданням курсово ...