Аналіз зовнішнього середовища діяльності підприємства

Український ринок нафтопродуктів оцінюється у $ 12,4 млрд. Але його привабливість для українських виробників падає з кожним роком, пише Коммерсант-Украина у статті Кому належить Україна.

Якщо у 2005 році з 16 млн. т. всього палива, споживаного у країні, 90% вироблялось українськими підприємствами, то зараз на їхню частку припадає не більше 45% ринку. Зниження частки переробки стало результатом дій влади щодо зниження цін на внутрішньому ринку за рахунок стимулювання імпорту. У результаті власники більшості українських нафтопереробних заводів відмовилися від переробки.

Після розпаду СРСР Україна отримала систему з 1,5 тис. морально застарілих і зношених АЗС Держнафтопродукту, а також шість нафтопереробних заводів (НПЗ), завантаження яких на той час не перевищувала 90% при потужності в 52 млн. т. на рік. Близько 30 млн. т. нафтопродуктів продавалося всередині країни, ще близько 15 млн. т. експортувати. Однак вже до 1993 року ситуація змінилася, і з тих пір в Україні переробляється не більше 12 млн. т. нафти в рік.

Зараз Україна споживає до 16 млн. т. світлих (бензин, дизпаливо) та темних (мазут, бітум) нафтопродуктів на рік. Ємність українського ринку оцінюється в $ 12,4 млрд. у роздрібних цінах. У країні працює шість НПЗ: Лисичанський, Кременчуцький, Одеський, Херсонський, Дрогобицький і Надвірнянський. Їх потужність перевищує 52 млн. т. у рік, середня завантаженість - 11%. За даними Мінекономіки, в Україні сьогодні працює понад 5,5 тис. АЗС, що належать 431 компанії.

До кінця 1990-х років вирішальну роль на ринку нафтопродуктів став грати імпорт, завозилися в основному за сірими схемами (через фірми-одноденки, які йшли від сплати ПДВ) або з одержанням пільг щодо сплати акцизного збору та митних зборів. Фактично всі нафтопереробні заводи в цей період накопичили значні борги і простоювали по 250-300 днів у році. Така ситуація пояснювалася відсутністю в України власної нафти і небажанням добувальників постачати сировину на НПЗ, що призвело до дефіциту та зростання цін на нафтопродукти. Все це підготувало ґрунт для приходу нових гравців.

Першим у 1994 році був приватизований Кременчуцький НПЗ (найбільший переробник, потужність - до 18,6 млн. т.), на базі якого було створено спільне підприємство з Республікою Татарія - ЗАТ Укртатнафта (міністерству земельних і майнових відносин Татарії належить 28,778% акцій, ВАТ Татнефть - 8,613% акцій).

Наступним кроком стала приватизація західноукраїнських заводів, контроль над якими у кінцевому результаті отримала група Приват Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. А у 1999-2000 роках в Україну прийшли російські та казахські інвестори. Російська НК ЛУКОЙЛ у ході приватизаційного конкурсу придбала Одеський НПЗ, Тюменська нафтова компанія (зараз ТНК-ВР) - Лисичанський НПЗ, а Казахойл спільно з російською групою Альянс сім'ї Бажаєвих - Херсонський НПЗ. Новим учасникам ринку вдалося змінити правила гри на ринку: уряд заборонив пільгові схеми і розпочав боротьбу з сірим імпортом і контрабандою. На імпорт нафтопродуктів ввели мито у розмірі 15-25 євро за тонну. У свою чергу, власники НПЗ почали активно нарощувати кількість автозаправок і боротися за якість нафтопродуктів. У балансі ринку вітчизняні нафтопродукти тоді займали 90%, а ціна визначалася перш за все котируваннями нафти.

Останній раз радикальні зміни на ринку нафтопродуктів відбулися у 2005 році - після того, як прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, прагнучи знизити ціни на паливо, заявила, що підтримання нафтопереробки на плаву і робочі місця на НПЗ не є пріоритетом. Головною метою уряду стало насичення ринку через скасування мита на імпорт нафтопродуктів і негласний дозвіл сірого імпорту. Частка українських НПЗ після цих змін знизилася з 90% до 45% - ринок став залежати від цін на імпортні нафтопродукти. З одного боку, це зробило його більш чуйним до світових коливань - ціна нафти змінювалася раз на місяць, а нафтопродуктів - два-три рази на місяць. З іншого - в умовах постійного зростання цін на паливо у світі ціни в Україні теж почали зростати швидше. Частина великих нафтових компаній втратила інтерес до українського ринку. Так, Казахойл і Альянс продали свої частки в Херсонському НПЗ, Лукойл перейшов на імпорт нафтопродуктів, а Укртатнафта згорнула програми модернізації. Втративши колишній вплив на ринок, більшість нафтовиків припинили боротьбу за якість палива і стали чекати кращих часів.

Подібні статті по економіці

Цикли Кондрат'єва
Відомо декілька типів економічних циклів, які іно­ді називають хвилями. Їх важко виділиті з-за великої кількості їх показників, з-за часової pозмитості гpаниць між ними. Так звані довгі ...

Види і мотиви злиття і поглинання
А.В. Дудар викладач Донецького державного університету управління Торезький коледж, А.І. Войтенко студентка Донецького державного університету управління Торезький коледж. В статті ...

Экономическая сущность лизинга
Перехід до ринкової системи господарських відносин звалив на на­ших, необізнаних щодо безлічі форм підприємництва людей масу нових термінів, понять, підходів до ведення справ, давно вже ...