Основні форми здійснення іноземного інвестування

Що стосується форми здійснення іноземного інвестування, то існує дві його форми. Міжнародними інвестиціями взагалі є довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. За формою існують прямі іноземні інвестиції та портфельні іноземні інвестиції.

Треба дати розгорнуту характеристику цих понять.

Прямими іноземними інвестиціями є капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об`єктом розміщення капіталу і відповідний дохід. Тобто основною ознакою такої форми інвестування є те, що вони можуть здійснювати контроль за інвестуємим об`єктом.

Щоб здійснювати такий контроль треба спочатку визначити іноземну частку в акціонерному капіталі фірми. За міжнародними стандартами така частка повинна становити 25%, але залежно від законодавства окремо взятої країни цей відсоток може відрізняться від міжнародних стандартів.

Прямі іноземні інвестиції також розподіляються на окремі види залежно від відсотку іноземних інвестиції в капіталі фірми.

Якщо в капіталі фірми переважають іноземні інвестиції, тобто їх більше ніж 50 %, то ці кампанії є кампаніями переважного володіння. Якщо половина капіталу належить фірмі, а половину складає іноземні інвестиції, то це є кампанією однакового володіння. Та якщо перевагу становить капітал фірми, а обсяг іноземних інвестицій становить менше 50 відсотків, то кампанія є змішаною з участю іноземного капіталу. [7; С.317].

Також прямі іноземні інвестиції поділяються на види за міжнародною класифікацією. До них відносяться:

. Вкладення компаніями за кордон власного капіталу;

2. Реінвестування прибутку;

. Внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельними інвестиціями є вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові певний дохід, але не дають права контролю над підприємствами. Тобто основною ознакою портфельних інвестицій на відміну від прямого інвестування є те, що вони не дають права контролю над підприємствами. Також, на відміну від прямого інвестування, портфельні інвестиції можуть вкладатися в цінні папери. Цінними паперами в які можуть вкладатись портфельні інвестиції можуть бути акціонерні або боргові цінні папери. До боргових цінних паперів можна віднести прості векселі, боргові зобов’язання, інструменти боргового ринку та інші цінні папери.

В 80-х роках перевага була за прямими інвестиціями, але в 90 - х роках стала явною перевага портфельних інвестицій. Якщо брати в відсотковому співвідношенні то портфельне інвестування зросло з 20% до 60% і цей відсоток з роками тільки зростає. Тенденція такого зросту портфельних інвестицій пояснюється тим, що портфельні інвестиції все частіше вкладаються не тільки як додаткове джерело прибутку, а як проникнення в монополізовані галузі. А також ця форма є найбільш комфортною для діяльності інститутів, які не володіють значними грошовими ресурсами, наприклад такі, як страхові кампанії, пенсійні фонди, банки та фінансові установи. [12; С.216].

Інвестування може здійснюватись різними методами. А залежно від цих методів, можна виділити інші форми іноземного інвестування.

До методів іноземного інвестування можна віднести:

· розвиток контрактних форм співробітництва;

· злиття і придбання підприємств;

· створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

К контрактним (неакціонерним) формам інвестування можна віднести:

· Експорт - імпорт, тобто торгівля товарами та послугами. Ця форма є найпростішою формою проникнення на міжнародні ринки.

· Ліцензування - це купівля-продаж права на нематеріальну власність, але це право надається на певний період. Цей спосіб організації виробництва за кордоном, котрий зводить до мінімуму капітальні витрати, забезпечує одержання в обмін на ліцензію активів інших фірм або доходів з ринків, недоступних для експорту або інвестицій. Плата за ліцензію може бути у формі: роялті - періодичних платежів у вигляді фіксованих ставок (3-5%) від доходу, пов’язаного з комерційним використанням ліцензії, або паушальних платежів - одноразових платежів за ліцензію.

· Франчайзинг - передача продавцем, за певну плату права на торгову марку.

· Контракти на управління - є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату.

Подібні статті по економіці

Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення
кошти управління Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Вел ...

Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
Перетворення планово-директивної економіки у відкриту ринкову пов'язано сьогодні з вирішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією пром ...

Витрати виробництва, їх критерії та класифікація
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і ...