Меню сайту

Застосування золотозлиткового та золотодевізного стандартів та відмова від них

Золотозлитковий стандарт (англ. Gold bullion standard) - обмежений варіант золотого стандарту, хоча банкноти і далі обмінюються на золото, але обмін здійснюється лише на зливки встановленого розміру. До нього перейшли на початку 20-х років ХХ століття коли європейські країни відновили у себе золотий стандарт зруйнований фінансовими негараздами часів Першої світової війни. Зливки і відповідно суми обміну були вельми значні і фактично золотозливковий стандарт обмежував можливість обміну банкнот на золото - у Великобританії вага зливку складала 12,4 кілограми вартістю 1700 фунтів, у Франції 12,7 кілограмів вартістю 215 тисяч франків. Золотозливковий стандарт був останнім етапом панування «чистого» золотого стандарту і проіснував до Великої депресії [8, 185].

Золотодевізний або золотовалютний стандарт - одна з форм організації грошового обігу за збереження золотого стандарту при якій гроші повністю або ж частково пов’язані із золотом через забезпечення «девізами», тобто чужоземною валютою розмінною на золото. Перехід до золотодевізного стандарта відбувся через нестачу в багатьох країн золота і неможливість забезпечити пряміший зв’язок грошей із ним. Саме на золотовалютному стандарті грунтувалася Бреттон-Вудська система.

Складовими елементами світової валютної системи є: форми міжнародних засобів платежу (світові гроші); уніфікований режим валютних курсів; умови взаємної конвертованості валют; валютні ринки; міжнародне регулювання валютних обмежень; міжнародні валютно-фінансові організації.

Валютні відносини тісно пов’язані з внутрішніми грошовими відносинами. Тому еволюція світових грошей у специфічному вигляді повторює розвиток внутрішнього грошового обігу більшості країн.

Історично першими виникли системи, в яких роль міжнародних грошей виконували благородні метали - золото і срібло, а пізніше - тільки золото. Такий механізм дістав назву золотого стандарту. Він проіснував у формі золотомонетного, золотозлиткового, золотодевізного стандартів з різною масштабністю охоплення відносин на світовому ринку до кінця 70-х років. Згодом набула юридичної сили Ямайська угода (1978 р.), в якій були кодифіковані положення нової світової валютної системи. Проте процес «витіснення» золота з міжнародного грошового обігу відбувався протягом багатьох десятиріч і завершився з остаточним утвердженням грошової системи паперового типу. Нині функцію міжнародних засобів платежу виконують так звані резервні валюти, тобто валюти найбільш економічно розвинутих країн світу. Серед них провідну роль відіграють долар США, англійський фунт стерлінгів, німецька марка, японська єна та ін.

Золотомонетний стандарт - курс і вартість валют визначались зафіксованим державою кількісним вмістом золота у національній грошовій одиниці; золотозлитковий стандарт - характеризувався тим, що хоча грошова одиниця прирівнювалася як і раніше до кількості золота, зафіксованого в ній, але обмін банкнот здійснювався не на золоті монети (їх вільне карбування було призупинене), а на золоті злитки; золотодевізний стандарт - передбачав обмін банківських білетів за розсудом емісійного банку на золото або валюти країн із золотим стандартом. Останній проіснував до Великої світової кризи 30-х років. У кінці 70-х років згідно з Ямайською угодою відбулася демонетизація золота і втрата ним ролі світових грошей.

Процес сучасної валютної інтеграції виявляється в появі колективних валют і розвитку деяких з них у напрямі перетворення на світові гроші. Колективні валютні одиниці запроваджуються в 70-ті роки як рахункові гроші, що відіграють роль своєрідного «спільного знаменника» для вирівнювання курсів національних валют країн - учасниць регіональних валютних відносин.

Відновлений золотий стандарт проіснував, однак, відносно недовго. Світова економічна криза 1929-1933 pp. (велика депресія) привела до скасування золотого стандарту в більшості країн. У 1931 р. його скасовано у Великобританії і Японії, а США відмовилися від нього в 1933 р. Цей процес поширився і означав остаточний крах золотого стандарту.

Проте декілька країн на чолі з Францією спробували утримати золотий стандарт і утворили в 1933 р. золотий блок. До нього ввійшли: Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а потім до них приєдналися Італія й Польща. Однак цей блок проіснував не довго і в 1936 р. розпався, а його учасники змушені були ввести валютні обмеження й відмовитися від розміну банкнот на золото.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Фірма в умовах монополістичної конкуренції
Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприє ...

Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту, поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...

Форми і системи оплати праці на підприємстві
Темою курсової роботи є заробітна плата: її сутність, форми і методи оплати праці на підприємстві. Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що сучасна економічна ситуація в Ук ...

Copyright © 2021. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.