Меню сайту

Перспективи формування нової якості економічного зростання в Україні

Економічний розвиток України протягом семи минулих років характеризується позитивною економічною динамікою. За цей час середній темп приросту ВВП становив 7,5 % і був вищим, ніж у світовій економіці. Причому ідеться не лише про зростання показників обсягів згідно зі статистичними даними, а й про реальне зростання споживання у країні. Нині за обсягами споживання ми досягли рівня 1990 року, але змінилася його структура. За наповненням споживання є виключно ринковим. Тобто існує реальний споживчий вибір, якого не було на початку 90-х років.

За темпами й чинниками економічного зростання цей період був великою мірою неоднорідним.

Перший етап - 2000-2004 роки. Характеризувався високою динамікою економічного зростання (6 %-12 % на рік), що було зумовлене цілим комплексом взаємопов'язаних чинників в українській економіці. До таких слід віднести:

- вільні виробничі потужності, які можна було задіяти для випуску товарів;

надлишок робочої сили на підприємствах;

- наявність на економічному ринку імпортних товарів низької та середньої якості, які можна було замінити вітчизняними товарами;

додаткові доходи підприємств, які були отримані у процесі монетизації господарського обігу.

Зростання випуску продукції на вільних виробничих потужностях свідчило про те, що вітчизняні підприємства в цей час змогли адаптуватися до ринкових умов. Значна частка вітчизняних підприємств, зорієнтованих на внутрішній ринок, мала високі адаптивні можливості. Вони адаптувалися по-різному. При цьому використовувалися такі традиційні способи адаптації, як економія витрат за рахунок зменшення споживання енергії, сировини і матеріалів, зниження оплати праці, спроби здійснення виходу на нові ринки, поширення інформації за допомогою реклами, створення нових видів продукції, що враховують потреби споживачів, упровадження нових технологій тощо. Але традиційних методів адаптації підприємств до нових ринкових умов було недостатньо. У кризових умовах вітчизняні підприємства почали використовувати так звані нетрадиційні для збалансованої ринкової економіки методи адаптації.

Класичними прикладами нетрадиційних методів адаптації були: бартер, взаємозаліки, ухилення від сплати податків, виплата зарплати в "конвертах". До подібних методів належать отримання певних привілеїв шляхом лобіювання в органах влади необхідних рішень щодо підприємств певної галузі.

Такі нетрадиційні методи адаптації були зумовлені наслідками неадекватної макроекономічної політики, реалізованої в державі. Незважаючи на поширення традиційних і нетрадиційних для ринкової економіки методів адаптації, які забезпечили виживання підприємств у країні, в реальному секторі було здійснено головне завдання - збережено матеріальну структуру підприємств, а також трудові ресурси, які стали базовими для подальшого економічного зростання. І коли макроекономічна і макрофінансова політика позначилися більшою адекватністю, підприємства одразу підтримали національну економіку шляхом випуску необхідної продукції. Така адекватніша щодо підприємств макроекономічна політика дала їм можливість активно використовувати класичні методи ринкової адаптації. Йдеться про впровадження нових технологій у виробництві, випуск нових продуктів і поліпшення їх якості, освоєння нових ринків і т. д. Що стосується нетрадиційних методів адаптації, вони дещо змінилися. Вітчизняні підприємства різко скоротили використання бартеру і взаємозаліків у зв'язку із значною монетизацією економіки. Водночас вони почали більшою мірою використовувати так звані схеми оптимізації оподаткування тощо.

Другий етап - 2005-2007 роки. Характеризувався уповільненням зростання ВВП майже удвічі. Таке уповільнення зумовлене: вичерпанням резервів "відновлюваного зростання", на яких ґрунтувався підйом першого етапу; завищеним реальним обмінним курсом гривні, за яким ціновий захист внутрішнього ринку вже не компенсує недостатню конкурентоспроможність національних товаровиробників.

Перейти на страницу: 1 2 3 4 5 6

Подібні статті по економіці

Інститути та засоби управління зовнішньою торгівлею на національному рівні
Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Принципова структура інститутів, що управляють зовнішньоекономічною сферою, і в промислове розвинутих країнах, і в краї ...

Газова промисловість Росії
У період ринкових реформ галузі паливно-енергетичного комплексу Росії удосконалювалися структурні та управлінські. На відміну від нафтової промисловості, де за період соціально-економіч ...

Удосконалення форм праці та впровадження науково–технічного прогресу
Вирішальним засобом підвищення ефективності діяльності підприємства ресторанного господарства є вдосконалення форм праці та впровадження науково-технічного прогресу. Саме про вд ...

Copyright © 2022. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.