Заходи реалізації механізму управління соціально-економічною системою підприємства

Внаслідок поділу і спеціалізації праці в економіці визначають функції управління (менеджменту) - види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу. їх поділяють на об'єднувальну (керівництво), загальні (вивчення, уявлення, планування, організація, мотивація, контролювання, регулювання, удосконалення) та конкретні функції (розрізняють за ознакою: процесів управління, об'єкту, елементів виробничо-господарської діяльності).

Принципи управління (менеджменту) відображають прикладний характер управління організаціями; це рекомендації і правила, засновані на вимогах об'єктивних законів. Традиційними є принципи: адекватності, цілеспрямованості, урахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя, поділу праці, делегування повноважень, оптимального сполучення централізації та децентралізації, сполучення прав, обов'язків і відповідальності, відповідності, наявності зворотного зв'язку, досягнення соціальної рівноваги. Усі принципи управління між собою взаємопов'язані й відмова від якогось із них або недостатнє врахування знижує якість управлінських рішень та ефективність керування.

Методи управління (менеджменту) є сукупністю способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою виконання місії організації та досягнення її цілей. Методи управління складаються з прийомів і способів. При цьому треба враховувати що прийом - це певна дія, рух, а спосіб - це порядок застосування сил і засобів. Методи управління класифікують за різними ознаками: напрямком впливу на керований об'єкт (методи прямого та непрямого впливу); способом врахування інтересів працівників (методи матеріального впливу, методи владного впливу, методи морального впливу); формою впливу (кількісні та якісні методи); характером впливу (економічні, технічні, соціальні, організаційні, адміністративні і т.д.).

Стиль керівництва - це сукупність характерних заходів і механізмів впливу керівників на підлеглих які здійснюються із метою ефективного виконання певних завдань і досягнення цілей. Традиційно виокремлюють два полярні стилі керівництва - авторитарний (автократичний) та демократичний (ліберальний) і проміжні (комбіновані): система стилів керівництва Р. Лайкерта, стиль керівництва через структуру та увагу до підлеглих, стилі керівництва на засадах управлінської ґратки Р. Блей-ка і Дж. Моутона, стилі керівництва на засадах компромісу інтересів, ситуаційна модель стилів керівництва Фресіа Фідлера, ситуаційні стилі керівництва «шлях - ціль» Т. Мітчела і Р. Хауса, ситуаційні стилі керівництва на засадах життєвого циклу П. Херсі та К. Бланшара, ситуаційна мод ель_ використання стилів керівництва для прийняття рішень В. Врума та Ф. Йеттона, підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв'язків Д. Гріна, трансформаційне керівництво, узгоджене керівництво. Згідно з авторським підходом до формування стилю керівництва можна визначити таку їх класифікацію: втручання, спрямування, невтручання, пасивність. Вибір того чи іншого стилю керівництва здійснюється залежно від світогляду керівника, його характеру, обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, динаміки процесів.

Ресурси - це основні елементи виробничого потенціалу (допоміжні засоби), які має в своєму розпорядженні соціально-економічна система та які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. З точки зору управлінського обліку ресурси поділяються на: людські ресурси, речовинні ресурси (природні, просторові, виробничі та високоліквідні речовинні невиробничі), фінансові ресурси, неречовинні ресурси (нематеріальні та інформаційні) та часові ресурси [10]. Структура ресурсів, тобто їх взаєморозміщення, взаємозв'язок та співвідношення формується в соціально-економічній системі індивідуально залежно від її можливостей, життєвого циклу, сфери діяльності, асортименту продукції і впливу зовнішнього середовища. Універсальної ідеальної структури ресурсів не існує, але при її побудові треба звертати увагу на ієрархію формування ресурсів, збалансованість та співвідношення при економічному зростанні або спаді [10].

Подібні статті по економіці

Державний бюджет. Дефіцит бюджету
ХХ століття визначилось значним розвитком суспільства і, як результат цього, розвитком держави взагалі. Однією з найважливіших передумов розвитку та існування сучасної демократичної де ...

Витрати основної діяльності залізничного транспорту
Економічний аналіз є конкретною методологічною дисципліною. Ґрунтуючись на матеріалах інших економічних дисциплін і значною мірою узагальнюючи набуті студентами знання, він допоможе майб ...

Ефективність технічного переозброєння підприємств та методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
Формування національної економіки на засадах самостійного розвитку зумовило комплекс проблем, серед яких особливе місце належить інвестиціям в основний капітал, що відтворюють і оновлюют ...