Суть інноваційних структур

Високі технології, що ґрунтуються на конверсії, організація яких має бути спрямована на виробництво високотехнічних, конкурентоспроможних на світових ринках та імпортно-замінних товарів;

Ресурсозберігаючі, екологічно чисті технології, які необхідні для більш повного вилучення мінеральних багатств із надр і глибокої комплексної переробки природної сировини;

Підтримка проектів щодо освоєння безвихідних технологій з видобутку, переробки та використання природної сировини допоможе зменшити ресурсовитратність і забезпечити додатковий дохід (від реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках продуктів глибокої переробки сировини);

Сучасні засоби комунікацій, виробництво засобів транспорту і зв’язку, створення і модернізація транспортних і інформаційних мереж

Перелічені пріоритети мають становити основу системи державних, регіональних і галузевих інноваційно-інвестиційних програм та отримати першочергову підтримку у вигляді прямих інвестицій, пільгових кредитів, податкових пільг тощо.

Головною умовою сталого зростання економіки є зміцнення інноваційної бази. Управлінські інновації, як і технічні нововведення, визначають сформування потенціалу, а також створення відповідних організаційно-економічних форм.

У теперішній час значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Зростання ролі регіонів у соціально - економічному розвитку держави актуалізує дослідження факторів регіонального розвитку. На сучасному етапі важливе місце займає становлення таких форм територіальної організації господарства, як спеціальні економічні зони (СЕЗ). [2. с. 245].

Згідно з Законом України " Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон ”, на території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо.

Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон ".

З точки зору Д.М. Стеченко, вільна економічна зона - це частина території країни, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок застосування та дії законодавства. На такій території запроваджується особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних підприємств і громадян [3. с. 204], причому, наголос зроблено саме на територіальному принципі організації ВЕЗ без урахування обмеження дії спеціального режиму пріоритетними видами економічної діяльності. Серед основних типів вільних економічних зон виділяються зовнішньоторговельні, комплексно-виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні, офшорні та зони прикордонної торгівлі. Окремо від ВЕЗ розглядаються регіональні науково-технологічні парки (РНТП) як важлива форма перенесення високих технологій зі сфери фундаментальних розробок у сферу виробництва.

Українські науковці В.І. Пила та О.С. Чмир досліджують спеціальні (вільні) економічні зони, виділяючи і їх складі різні типи в залежності від обраних критеріїв, зокрема, за функціональним призначення розрізняють: 1) зовнішньо-торговельні; 2) торговельно-виробничі; 3) науково-технічні; 4) туристично-рекреаційні; 5) офшорні. При цьому спеціальну (вільну) економічну зону визначають як просторово обмежену частину території приймаючої держави, в межах якої встановлюється особливий режим економічної діяльності для забезпечення цілеспрямованого економічного розвитку території через за діяння зовнішніх інвестиційних ресурсів та активізацію зовнішньоекономічних зв’язків [3. с. 201].

Б.І. Суховірський зазначає, що сьогодні в Україні започатковано кілька напрямків формування територій з преференційним режимом:

) ВЕЗ як точки економічного зростання регіонів;

Подібні статті по економіці

Інститути та засоби управління зовнішньою торгівлею на національному рівні
Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Принципова структура інститутів, що управляють зовнішньоекономічною сферою, і в промислове розвинутих країнах, і в краї ...

Удосконалення методики оцінки інвестиційної привабливості аграрних підприємств
Комерційні організації активно залучають позикові кошти, зокрема використовують кредити банків, товарні кредити, акціонерний капітал. Використання кредитів характерне для підприємств, що ...

Американський неолібералізм. Монетаризм
Монополізація економіки, виникнення державно-монополістичної форми власності, усесвітня економічна криза 20 - 30-х рр. Поставили під сумнів основні постулати ортодоксального неокласицизму. ...