Сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.). «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 p.), «Про підприємництво» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.) тощо. Крім того, діють низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які формують політику державного регулювання інвестиційної діяльності в нашій країні.

Загалом державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням економічних чинників, що вміщують елементи формування джерел інвестицій; методичне забезпечення державного регулювання інвестицій; формування джерел інвестицій; стимулювання залучення інвестиційних ресурсів і формування умов здійснення інвестування.

Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інвестування ґрунтується на правовому, організаційному та інформаційному забезпеченні й моніторингу.

Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб’єктів та об’єктів інвестування.

Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері. Воно також містить у собі організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування й забезпечення страхування інвестицій.

Успіх інвестиційної політики визначають певні правові та організаційно-технічні заходи. Зокрема на середньо та довготермінову перспективу, на наш погляд, необхідно забезпечити:

захист прав власності;

дисципліну виконання контрактів;

підвищення дієвості інститутів державної влади;

сприяння малому бізнесу;

доступність кредитних ресурсів;

розвиток банківської системи і фондового ринку;

власність на землю і функціонування іпотеки.

У свою чергу, заходи на короткотермінову перспективу передбачають :

політичну стабільність у державі;

стабільність податків;

низький рівень інфляції;

ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами; -свободу входження на ринок.

Державна стратегія залучення іноземних інвестицій має враховувати класифікацію галузей промисловості залежно від наявності потенційних джерел фінансування. Вирізняють декілька таких груп:

галузі, розвиток яких забезпечується централізованими державними капіталовкладеннями;

виробничі об’єкти переважно приватного капіталу;

галузі, які на певному етапі потребують кредитних субсидій;

пріоритетні галузі для залучення і використання іноземних інвестицій;

виробництва, у фінансуванні яких участь іноземних інвесторів має певні обмеження;

галузі, які закриті для іноземного інвестування, що пов’язано з національною безпекою, збереженням національного багатства.

При визначенні напрямів державного інвестування переваги варто надавати інвестиціям у галузі, які є вагомими для забезпечення життєздатності економіки й одночасно мало привабливими для приватних інвесторів, і такі, що забезпечують створення ринкової інфраструктури.

Одним із важливих аспектів розвитку національної економіки є сприяння залученню інвестицій у реальний сектор. Тут важливим є:

зближення рівнів прибутковості виробничого, торговельного та фінансового капіталів;

удосконалення процесів ціноутворення на високоякісну продукцію, особливо широкого вжитку;

удосконалення митно-тарифних важелів регулювання експортно-імпортних операцій.

Дієвим інструментом активізації інвестиційних процесів в ринкових умовах економіки є державна амортизаційна політика, яка має забезпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкладень. Саме за рахунок амортизації у розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій.

Амортизація впливає на процеси, що перебувають на стику фінансово-бюджетних (податкових) та інвестиційних інтересів. І якщо перші з них мають переважно короткотерміновий характер, то інвестиційна діяльність - середньо і довготерміновий, а сама амортизаційна політика формується завдяки своєрідному компромісу зазначених аспектів державного регулювання економіки. Підвищення норм амортизації і збільшення суми відрахувань розширює фінансові можливості підприємств і підсилює їхню інвестиційну активність.

Амортизаційна політика держави має передбачати застосування таких методів амортизаційних списань і норм, які дають змогу в короткі терміни відшкодувати раніше здійснені інвестиції.

Подібні статті по економіці

Анализ конкурентоспособности предприятия
Одна з найважливих задач розвитку підприємтсва і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забеспечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращенн ...

Шляхи покращення стану ефективності використання активів ПАТ Полтавакондитер
Серед основних проблем, з якими на даному етапі розвитку економіки зіштовхуються українські підприємства, особливе місце належить ефективному управлінню активами , підприємства їх складом та ...

Формування доходів населення
Будь-яке суспільство є складним утворенням, що складається з людей, об'єднаних певними ознаками. Однією з основних характеристик людини в сучасному суспільстві є розмір і засоби одержанн ...