Бреттон-вудська валютна система.

Економічна перевага США і слабкість їхніх конкурентів обумовили пануюче положення долара, що користувався загальним попитом. Опорою доларової гегемонії служив також “доларовий голод” - гостра недостача доларів, що викликається дефіцитом платіжного балансу, особливо по розрахунках із США, і браком золотих-валютних резервів. Він відбивав у концентрованому виді важке валютно-экопомичне положення країн Західної Європи і Японії, їхню залежність від США, доларову гегемонію.

Дефіцит платіжних балансів, виснаження офіційних золотих-валютних резервів, “доларовий голод” призвели до посилення валютних обмежень у більшості країн, крім США, Канади, Швейцарії. Оборотність валют була обмежена. Ввіз і вивіз валюти без дозволу органів валютного контролю були заборонені. Офіційний валютний курс носив штучний характер. Багато країн Латинської Америки і Західної Європи практикували множинність валютних курсів - диференціацію курсових співвідношень валют по видах операцій, товарним групам і регіонам.

У зв'язку з нестійкістю економіки, кризою платіжних балансів, посиленням інфляції курси західноєвропейських валют стосовно долара знизилися. Виникнули “курсові перекоси” - невідповідність ринкового й офіційного курсів, що явилося причиною численних девальвацій. Серед них особливе місце займає масова девальвація валют у 1949 р., що мала ряд особливостей.

1. Це зниження курсів було проявом локальної валютної кризи, що виникли під впливом світової економічної кризи, що у 1948-1949 р. уразив в основному США і Канаду і болісно відбився на постраждалої від війни економіці країн Західної Європи.

2. Девальвація 1949 р. була проведена у відомій мірі під тиском США, що використовували підвищення курсу долара для заохочення експорту своїх капіталів, скупки по дешевше товарів і підприємств у західноєвропейських країнах і їхніх колоніях. З ревальвацією долара збільшилася доларова заборгованість країн Західної Європи, що підсилило їхню залежність від США. Підвищення курсу долара не відбилося на експорті США, що займали монопольне положення на світових ринках у той період.

3. Курс національних валют був знижений безпосередньо стосовно долара, тому що відповідно до Бреттон-вудської угоди були установлені фіксовані валютні курси до американської валюти, а деякі валюти не мали золотих паритетів.

4. Девальвація була проведена в умовах валютних обмежень.

5. Девальвація носила масовий характер; вона охопила валюти 37 країн, на частку яких доводилося 60-70% світової капіталістичної торгівлі. У їхньому числі Великобританія, країни Британської співдружності, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Західна Німеччина, Японія. Тільки США зберегли золотий зміст долара, встановлений при девальвації в 1934 р., хоча його купівельна спроможність усередині країни знизилася вдвічі в порівнянні з довоєнним періодом.

6. Зниження курсу валют коливалося від 12% - 30,5%.

Знецінення валют викликало подорожчання імпорту і додатковий ріст цін.

США використовували принципи Бреттон-вудської системи (статус долара як резервної валюти, фіксовані паритети і курси валют, конверсія долара в золото, занижена офіційна ціна золота) для посилення своїх позицій у світі. Країни Західної Європи і Японії були зацікавлені в заниженому курсі своїх валют із метою заохочення експорту і відновлення зруйнованої економіки. У зв'язку з цим Бреттон-вудська система протягом чверті сторіччя сприяло зросту світової торгівлі і виробництва. Проте повоєнна валютна система не забезпечила рівні права всім її учасникам і дозволила США впливати на валютну політику країн Західної Європи, Японії й інших членів МВФ. Нерівноправний валютний механізм сприяв зміцненню позицій у США у світі на шкоду іншим країнам і міжнародному співробітництву. Протиріччя Бреттон-вудської системи поступово розхитували її.

Економічні, енергетичні, сировинний кризи дестабілізували Бреттон-вудську систему в 60-х роках. Зміна співвідношення сил на світовій арені підірвало її структурні принципи. З кінця 60-х років поступово ослабла економічна, фінансово-валютна, технологічна перевага США над конкурентами. Західна Європа і Японія, зміцнивши свої валютно-економічний потенціали, стали тіснити американського партнера.

Долар поступово втрачає монопольне положення у валютних відношеннях. Марка ФРН, швейцарський франк, інші західноєвропейські валюти і японська єна суперничають із ним на валютних ринках, використовуються як міжнародний платіжний і резервний засіб. Якщо частка долара в офіційних валютних резервах поступово знижувалася (із 84,5 до 73,1% у 1973-1980 р.), то відповідно підвищувалася частка марки ФРН (із 6,7 до 14%), японської єни (із 0 до 3.7%), швейцарського франка (із 1,4 до 4,1%). Зникла економічна і валютна залежність країн Західної Європи від США, характерна для перших повоєнних років. З формуванням трьох центрів партнерства і суперництва виникнув новий центр валютної сили у вигляді ЄЕС, що суперничає зі США і Японією.

Подібні статті по економіці

Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання
Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, наявність конкретних переваг, що виступають гарантом тривалого та ефективного функціонування підприємства в ри ...

Економічна безпека підприємства та шляхи її підвищення (на прикладі TOB Острійківське)
На сьогоднішній день, в умовах капіталізму, функціонують тисячі підприємств на принципах повної відповідальності за свої дії. Останнім постійно необхідно приймати важливі рішення, які с ...

Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення
кошти управління Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Вел ...