Меню сайту

Золотомонетний стандарт

Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. після промислової революції на базі золотого монометаллизму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Парижскій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало усі функції грошей, грошова і валютна системи - національна і світова - були тотожні, із тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, по висловлюванню К. Маркса, “національні мундири” і приймалися в платежі по вазі. http://mlcigar.com/ табак купить в украине.

Парижська валютна система базувалася на таких структурних принципах:

1. Її основою являвся золотомонетний стандарт.

2. Кожна валюта мала золотий зміст (Великобританія - із 1816 р., США - 1837 р., Німеччина - 1875 р., Франція - 1878 р., Росія - із 1895 1897 р.). Відповідно до золотого змісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальновизнані світові гроші.

3. Склався режим вільно змінних курсів валют з обліком ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок. Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.

Золотий стандарт грав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Золотомонетний стандарт був відносно ефективний до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом вимушені були проводити дефляціонну політику, обмежувати грошову масу в обігу при відливі золота за кордон. Проте Великобританія, незважаючи на хронічний дефіцит платіжного балансу (1890 1913 р.), не відчувала відливу капіталу (за рахунок того, що в той час Англія широко поширювала ліквідні короткострокові зобов'язання й інші країни віддавали перевагу їх накопичувати. Відомо, що в 1913 році сума зобов'язань більш ніж утроє перевищила золотий запас Англії). Протягом майже ста років до першої світової війни тільки долар США й австрійський талер були девальвовані: золотий зміст фунту стерлінгів і французького франку був незмінним у 1815-1914 р. Використовуючи головну роль фунту стерлінгів у міжнародних розрахунках (80% у 1913 р.), Великобританія покривала дефіцит платіжного балансу національною валютою.

Характерно, що й у розпал тріумфу золотомонетного стандарту міжнародні розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт (перекладних векселів), виписаних у національній валюті, переважно в англійській. Золото відвіку служило лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнародних розрахунків країни. З кінця XIX ст. з'явилася також тенденція до зменшення частки золота в грошовій масі (у США, Франції, Великобританії з 28% у 1872 р. до 10% у 1913 р.) і в офіційних резервах (із 94% у 1980 р. до 80% у 1913 р.). Розмінні кредитні гроші витискали золото. Регулюючий механізм золотомонетного стандарту переставав діяти при економічних кризах (1825, 1836-1839, 1847, 1857, 1855 р. і ін.). Регулювання валютного курсу шляхом дефляціонній політики, зниження цін і збільшення безробіття оберталося проти трудящих, призводячи до соціальної напруженості.

Поступово золотий стандарт (золотомонетний) зжив себе. тому що не відповідав масштабам зрослих господарських зв'язків і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувалася кризою світової валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система.

Для фінансування військових витрат (208 млрд. довоєнних золотих долл.) поряд із податками, позиками, інфляцією використовувалося золото як світові гроші. Були впроваджені валютні обмеження. Валютний курс став примусовим і тому нереальним. З початком війни центральні банки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат. До 1920 р. курс фунту стерлінгів стосовно долара США впав на 1/3, французького франку й італійської ліри - на 2/3, німецької марки - на 96%. Безпосередньою причиною валютної кризи явилася військова і повоєнна розруха.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Витрати виробництва, їх критерії та класифікація
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і ...

Економічна діяльність
Економічна діяльність, як центральний і визначальний елемент економічної культури Економічній культурі характерна кожному з елементів економічної системи, усім видам, способам і ф ...

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі
Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання в корпоративному секторі. На сьогодні для економіки України висвітлення даного аспекту являється надзвичайно ак ...

Copyright © 2021. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.