Удосконалення механізму управління оборотними коштами на підприємстві

Основними методами контролю запасів є такі:

• нормування, що включає в себе аналітичний, коефіцієнтний і прямий методи розрахунку оптимального рівня запасів;

• контроль запасів, що передбачає використання методів АВС і ХУ2 та методу економічно обґрунтованих потреб.

Розглянемо ці методи докладніше. Визначення величини оборотних коштів за аналітичним методом передбачає ґрунтовний аналіз фактичних запасів, коригування їх величини та вилучення надлишків, якщо вони є на підприємстві.

Коефіцієнтний метод полягає у визначенні чинності нормативів власних оборотних коштів на початку розрахункового періоду, з урахуванням показників виробництва цього періоду.

Метод прямого розрахунку дозволяє визначити фактичну потребу підприємства в запасах на встановлений період.

Метод економічно обґрунтованих потреб оснований на мінімізації сукупних операційних витрат зі закупівлі та збереження запасів на підприємстві. Він дає можливість розрахувати витрати по зберіганню запасів, розміщення замовлень та витрати зі збереження запасів на складах.

Метод АВС є найбільш простим способом управління запасами і передбачає їх розподіл на три категорії: А - найважливіші, які включають 20 % - запасів; 80 % - продажу, В - важливі, що діляться на 30 % - запасів; 15 % - продажу, С - менш важливі, до яких відносять 50 % - запасів; 5 % - продажу. Особливістю цього методу є те, що порівняно мала група запасів може мати найбільшу вартість.

Метод ХУ2 полягає у поділі запасів залежно від попиту і точності прогнозування величини споживання товарів. Цей метод оснований на розподілі ресурсів підприємства на категорії:

1) Х - для ресурсів характерна стабільна величина споживання і висока точність прогнозу. Значення коефіцієнта варіації знаходиться в інтервалі від 0 до 10%.

2) У - ресурси характеризуються визначеною величиною споживання відповідно до чинників, які на них впливають, наприклад, сезонні коливання, акції, надлишок товарів чи дефіцит, і середніми можливостями їх прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - від 10до 25%.

3) 2-характеризується малим рівнем споживання товарів і невисокою точністю прогнозування. Значення коефіцієнта варіації - понад 25%

Особливістю методу ХУ2 є визначення коефіцієнта варіації попиту, який дозволяє визначити ступінь однорідності сукупності і подібності в ній окремих значень [5].

Для забезпечення постійної наявності оборотних коштів і платоспроможності підприємства дуже важливе значення має не лише їх обсяг, але й ефективність управління дебіторською заборгованістю.

Підприємству слід дотримуватись таких трьох способів управління дебіторською заборгованістю:

) створення клірингових центрів, які здійснювали б клірингові операції, що включають в себе збір та аналіз інформації щодо результатів торгівлі, на основі яких будуть здійснюватись фінансові операції, які забезпечують виконання зобов'язань за укладеними угодами;

2) продаж заборгованості, що може бути здійснено через факторинг, сутність якого полягає у купівлі факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупців за визначену винагороду;

3) застава.

Якщо підприємство буде дотримуватись вище зазначених способів управління дебіторською заборгованістю, то матиме можливість зменшити відтік оборотних коштів та зменшити ризики виникнення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості [6].

Звичайно, що це не значить, що не треба використовувати також й інші не менш важливі методи управління грошовими коштами, зокрема такі:

- планування грошових потоків, що включає в себе облік руху грошових коштів, аналіз потоків грошових коштів за попередні періоди та складання бюджету грошових коштів;

- оптимізація на основі моделей Міллера-Орра та Баумоля.

Так, модель Баумоля дозволяє виділити чинники для визначення оптимального залишку грошових коштів, а саме: середній залишок, загальну суму нових надходжень грошових коштів та максимальний залишок. Але модель Міллера-Орра, яка враховує невизначеність вхідних і вихідних потоків є досконалішою за модель Баумоля [1]. Зокрема, до переваг моделі Міллера-Орра належить те, що на відміну від моделі Баумоля, яка використовує стохастичний процес Бернуллі, коли надходження і використання коштів від періоду до періоду відбувається через стихійні і випадкові події, враховуючи цим щоденні надходженні і витрати підприємства, модель Міллера-Орра не враховує щоденні коливання грошових потоків, а працює виходячи з їх максимального рівня, поступово витрачаючи та не поповнюючи грошові кошти протягом роботи до того часу, поки вони не вичерпаються і настане небезпека погіршення фінансового стану, яка, як наслідок, призводить до продажу цінних паперів для забезпечення подальшого функціонування підприємства.

Подібні статті по економіці

Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання
Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, наявність конкретних переваг, що виступають гарантом тривалого та ефективного функціонування підприємства в ри ...

Формування і реалізація державної політики зайнятості в сучасних умовах на прикладі Харківського регіону
Актуальність теми дослідження. На етапі трансформування економіки України в ринкову проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових. У зв`язку з цим виникає необхідність ...

Дослідження стохастичних зв’язків
Усі соціально-економічні явища взаємозв'язані та взаємозумовлені і зв'язок (залежність) між ними носить причинно-наслідковий характер. Суть причинного зв'язку полягає в тому, що при необ ...