Собівартість виробництва і транспортування енергетичної продукції.
б) рівень використання матеріальних елементів виробництва - знарядь і предметів праці;
в) рівень наукової організації управління виробництвом, що визначає в тому числі і розміри накладних витрат;
г) перехід на нові, економічні види матеріалів, палива й енергії;
д) масштаби виробництва, що характеризують кількість продукції, що випускається;
е) структура виробничих процесів.
Зовнішніми, нерегульованими факторами, є:
а) політична стабільність;
б) рівень цін на паливо, енергію, а також рівень транспортних витрат (тарифів);
в) особливості сировинних і паливних баз;
г) географічне положення підприємств відносно його сировинних і паливних баз і до споживачів.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є:
поліпшення використання матеріалів, палива, енергії, змінного устаткування й інструмента;
повсюдний перехід на безвідходні технології, упровадження ресурсосберігаючих процесів;
поліпшення використання виробничої потужності;
підвищення продуктивності праці;
поліпшення використання відходів і побічної продукції;
удосконалення організації виробництва та управління.
Шляхи зниження собівартості енергетичної продукції досить різноманітні. Для зниження собівартості в умовах діючого підприємства можуть бути використані заходи:
а) реконструктивного характеру: реконструкції хвостових поверхонь нагрівання котлів, компресорів, турбін, а також вибір найбільш вигідного складу працюючого устаткування;
б) режимного характеру: розподіл навантажень між працюючими агрегатами та ін.;
в) по зниженню втрат: палива при збереженні і транспортуванні, енергетичної продукції при передачі споживачам і при витраті на власні нестатки, матеріалів, олій та ін.;
г) по використанню тепла відхідних газів, що ідуть, відпрацьованої пари, тепла систем випарного охолодження;
д) організаційно-технічного характеру: механізація й автоматизація виробничих процесів і ремонтних робіт, об'єднання управлінських відділів та ін.).
Найважливішими шляхами зниження собівартості на стадії проектування є:
а) підвищення одиничної потужності енергогенеруючого устаткування;
б) застосування комбінованих енергетичних і енерготехнологічних установок;
в) розробка раціональних схем енергозбереження, що включають використання вторинних енергетичних ресурсів.
Подібні статті по економіці
Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України
характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту,
поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...
Державне регулювання підприємництва
Державне регулювання підприємництва є напрямом
державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання
господарських відносин, а також адміністративних відносин між ре ...
Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків
Актуальність теми. Для української
економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть,
проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизит ...