Аналіз виробничих ресурсів і організаційно - технічного рівня підприємства

· загальна оцінка повноти використання робочого часу;

· виявлення факторів і розміру їх впливу на використання робочого часу;

· з'ясування причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу;

· розрахунок впливу простоїв на продуктивність праці та зміну обсягу виробництва.

Використання робочого часу за категоріями робітників оцінюється за допомогою двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці.

Перший показник, що характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від наступних факторів:

· кількість вихідних і святкових днів;

· кількість днів чергової відпустки, інших видів відпусток, передбачених законодавством;

· кількість днів непрацездатності;

· неявки на роботу з дозволу адміністрації;

· прогули тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від:

· величини нормативно встановленого робочого тижня;

· часу простою протягом робочого дня (зміни), зафіксованого в обліку;

· часу інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо);

· часу понадурочної роботи (збільшує величину показника) тощо.

Під час аналізу визначаються відхилення фактичних показників від запланованих, проводиться порівняння їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюються конкретні причини можливих відхилень.

Після загальної оцінки повноти використання робочого часу необхідно визначити вплив наступних факторів на зміну фонду робочого часу (ФРЧ)

Ä чисельності робітників (ЧР);

Ä кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за звітний період (Д);

Ä середньої тривалості робочого дня (Т).

Зв'язок між цими показниками можна представити за допомогою мультиплікативної моделі:

ФРЧ = ЧР х Д х Т. (12.7)

Зафіксовані в обліку та виявлені методом вибіркових спостережень внутрішньозмінні простої групуються за причинами, що дає можливість розробити заходи щодо їх скорочення.

Крім того причини втрат робочого часу (цілоденних і внутрішньозмінних) можна встановити порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу.

Непродуктивні витрати робочого часу складаються із втрат робочого часу внаслідок виготовлення браку, його виправлення, а також витрат робочого часу, пов'язаних з відхиленнями від технологічного процесу (додаткові витрати робочого часу).

У спеціалізованій літературі пропонується наступна методика розрахунку непродуктивних витрат праці в результаті браку:

1) розраховується питома вага заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції;

2) визначається сума заробітної плати у собівартості остаточного браку. Для цього необхідно собівартість забракованої продукції помножити на питому вагу зарплати у собівартості товарної продукції;

3) розраховується питома вага заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних втрат;

4) визначається сума заробітної плати робітників за виправлення браку. Для цього необхідно витрати на виправлення браку помножити на питому вагу заробітної плати виробничих працівників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних затрат;

5) розраховується заробітна плата робітників в остаточному браку та на його виправлення ;

Подібні статті по економіці

Шляхи підвищення рентабельності підприємства
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Суть фінансової дія ...

Діагностика відновлення основних фондів підприємства
Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення осно ...

Аналіз використання робочої сили та робочого часу на сільськогосподарському виробництві та розробка заходів щодо підвищення ефективності
Трудові ресурси - сукупність здатних до праці людей, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, характеризуються потенційною масою живої праці, що в даний період є в наяв ...