Базисні інститути національної економіки

Виокремлення базисних інститутів та інституціональних форм дозволяє відокремити сформовані в процесі історичного розвитку та закріплені в національній культурі усталені комплекси соціальних відносин від обумовлених конкретними умовами господарювання способів, правил, норм поведінки та організаційних форм економічної діяльності. Особливе значення таке розмежування має за умов суспільної трансформації, переходу до ринкових умов, оскільки дозволяє встановити ступінь відповідності нових інституціональних форм щодо базисних інститутів.

Базисними інститутами національної економіки за О. Уільямсоном слід вважати основні політичні, соціальні то правові інститути, що складають основу виробництва, розподілу, обміну та споживання, - суспільного відтворення. Саме базисні інститути визначають домінуючий тип економічної системи, оскільки вони визначають ключові правила здійснення господарської діяльності.

У найзагальнішому визначенні, зазначають В.С. Савчук та В.Д. Якубенко, під базисними економічними інститутами розуміють обмежені певними правилами, нормами, рамками особливі сфери соціальних відносин, належність до яких наділяє економічних суб’єктів стратифікованим статусом і виступає підґрунтям отримання специфікованих вмінених доходів [7, c. 49].

У теорії суспільно-економічної формації традиційним є віднесення праці в її структурованості на "прості моменти" до сфери продуктивних сил, власності - до виробничих відносин, які визначають зміст економічного базису, влада розглядається як суттєвий елемент надбудови; за управлінням закріплюється роль опосередкованого моменту між виробничими відносинами і надбудовою (господарський механізм) [3, c. 26].

Формування ринкових інститутів відбувається за допомогою інститутів державної влади у вигляді державних кодексів, законів, підзаконних актів. Необхідно також враховувати те, що процес інституціоналізації має характеризуватися позитивним ефектом заміни неформальних інститутів стабільними, формальними, які будуть забезпечувати зниження рівня невизначеності взаємодії економічних суб'єктів. Це дозволить позитивно й цілеспрямовано впливати на такі інституціональні складові макроекономічної політики, як рівень корупції, виконання урядом контрактних зобов'язань, влада закону, загроза дефолту.

Висновок

національний економіка ринковий

В розбудові розвинутої національної економіки провідне місце займають інституціональні умови суспільно-економічного розвитку та законодавче їх забезпечення. Нехтування вказаним пріоритетом - одна із причин низької результативності та високої соціальної ціни українських реформ.

Правове забезпечення інституціональної структури національної економіки є обов'язковою умовою поступального суспільно-економічного розвитку. Однак, законодавче оформлення певних норм та правил не повинне значно випереджати логіку взаємодії індивідуальних та суспільних інтересів, інакше буде призводити лише до масового невиконання законів та правового нігілізму населення. В Україні усвідомлюється потреба орієнтації на передові ціннісні орієнтири суспільної свідомості. Більше того, події новітньої історії, пов'язані із тривалим політичним протистоянням 2004-2009 pp. засвідчують існування внутрішньої спрямованості більшості населення країни до формування цілісного, стабільного та прогресивного соціально-економічного ладу.

Подібні статті по економіці

Дослідження цінової політики торгового підприємства
Незважаючи на зростаючу роль у сучасному маркетинговому процесі нецінових факторів, ціна залишається основним елементом маркетингу. Ціна - його єдиний елемент, що приносить дохід. Цим і ...

Экономическая сущность лизинга
Перехід до ринкової системи господарських відносин звалив на на­ших, необізнаних щодо безлічі форм підприємництва людей масу нових термінів, понять, підходів до ведення справ, давно вже ...

Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків
Актуальність теми. Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизит ...