Меню сайту

Безробіття і ринок праці

Економіка суверенної України перебуває на етапі формування ринку праці відповідно до законів ринкової економіки. Правда, цей процес проходить доволі сповільнено. Проте такі темпи слід розцінювати, скоріше як позитивне явище, оскільки в умовах існування залишків старих економічних структур, при недостатніх капіталовкладеннях зростання масштабів безробіття могло б викликати певну соціальну напругу. В України вперше було легативно визначено статус безробітного Законом "Про зайнятість населення". Цей закон був прийнятий у березні 1991 року, тобто тоді, коди Україна ще не була самостійною державою. У статті 2 Закону говорилося, що "безробітними називаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин через відсутність підходящої роботи не мають заробітку (трудового доходу). При цьому ці громадяни зареєстровані у державній службі зайнятості, а отже, дійсно вони шукають роботу та здатні приступити до праці". Це є законодав­чим визнанням якісно нових економічних реалій української дійсності, яке потрібно вважати поступом на шляху до ефективного використання трудового потенціалу. В економічній і соціологічній літературі, в засобах масової інформації висловлювалися різні погляди стосовно перспектив зайнятості та масштабів безробіття. Дехто намагався спекулювати на безробітті, залякуючи громадянство соціальними вибухами і т.д. У цьому зв'язку буде доцільним звернутися до офіційної статистики, в якій відображено сучасний стан ринку праці в Україні (див. таблицу.) Дані таблиці свідчать, що безробіття в Україні поки що не набрало масового характеру, незважаючи на те, що праце-влаштовуються лише трохи більше половини тих, хто звертається до служб зайнятості. Так, за даними Міністерства статистики, в Україні на початку 1991 р. було 28 млн. чоловік працездатних і 3 млн. осіб не працювало, проте лише 6,5% з них (195 тис.) звернулись до служб зайнятості. Це пояснюється тим, що значна частина населення добровільно безробітна, інша— недостатньо інформована, ще не звикла до нового статусу і віддає перевагу самостійному пошуку роботи. Прогнози, що безробіття в Україні буде розвиватися високими темпами і може набути масового характеру, не здійснилися.

Незважаючи на велику кількість незайнятого населення, підприємства України в 1992р. потребували 129,1 тис. працівників, із них 118 тис. — робітничих професій. До служб зайнятості звертаються переважно інженерно-технічні працівники і службовці. Крім того, майже завжди є розбіжності між фахами спеціалістів, які шукають роботу, і тими, на які є попит. Щоб у цих умовах найбільш ефективно знайти відповідну роботу безробітному, на службу зайнятості могла б бути покладена функція організації професійного навчання тих, хто цього потребує. На жаль, ця важлива функція, якій на Заході приділяють велику увагу, в Україні недооцінюється.

Таблиця “Чисельність і освітній рівень безробітних в Україні та її регіонах (на 1 січня 1993 р.)”

Області

Безробіття

У віці років

З них мають освіту

(тис. чол.)

18-19

20-29

вищу

Серед. спец.

Загал. серед.

Україна

70,5

4,8

22,7

24,2

25,1

18,9

Республіка Крим

1,8

0,1

0,4

1.0

0,5

0,2

Вінницька

0.8

0,0

0,3

0,3

0,3

0,2

Волинська

2,1

0,1

0,7

0,7

0,7

0,6

Дніпропетровська

3,4

0,1

1,1

1,5

1,8

1,6

Донецька

5,4

0,4

1,7

2,1

2,3

0,8

Житомирська

3,3

0,3

1,3

0,6

1.2

1.2

Закарпатська

2,5

0,2

0,9

0,5

0,8

1.1

Запорізька

2,1

0,1

0,5

0,6

0,7

0,6

Івано-Франківська

6.2

0,6

2,2

1.2

2,3

2,3

Київська (без Києва)

2,3

0.2

0,8

0,6

1,0

0,7

Кіровоградська

2,1

0.2

0.8

0.5

0,7

0,8

Луганська

2,2

0,1

0,7

0,9

0,8

0,5

Львівська

7,1

0.6

2.6

2,8

2,2

0,9

Миколаївська

1,8

0,1

0,5

0,7

0,6

0,4

Одеська

2,8

0,1

0,6

1,1

1.0

0,6

Полтавська

2,5

0,1

0,8

0,9

0,9

0,6

Рівненська

2,6

0,2

0,9

0,8

0,7

1,0

Сумська

2,0

1,0

0,6

0,5

0,8

0,7

Тернопільська

4,1

0,3

1.7

1.6

1,6

1.9

Харківська

1.0

0,0

0,2

1,6

0,2

0.1

Херсонська

1.9

0,1

0,5

0,6

0,8

0,5

Черкаська

1,0

0,1

0.3

0,3

0,5

0,1

Хмельницька

3,4

0,3

1,1

0,9

0,3

1,1

Чернівецька

1,1

0,1

0,3

0,3

0,4

0,4

Чернігівська

1,9

0,2

0,6

0.4

0,7

0,8

Київ

3,2

0,1

0,6

2,2

0,8

0,2

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків
Актуальність теми. Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизит ...

Економічне обґрунтування проекту цеху по виробництву вітамінізованої сметани
У даній курсовій роботі обґрунтована економічна ефективність технічних рішень і виконано всі необхідні економічні розрахунки. Розрахунок проведено для продукту під назвою "Вітамініз ...

Витрати виробництва, їх критерії та класифікація
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і ...

Copyright © 2024. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.