Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП «Вебр»

Для порівняння впливу певних економічних факторів на собівартість продукції, вироблюваної в певному періоді на підприємстві, техніко-економічні фактори групують у такий спосіб:

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалення організації виробництва й праці;

· зміна обсягу й структури продукції, галузеві та інші фактори.

Підвищення технічного рівня виробництва включає наступні фактори:

· впровадження нової прогресивної технології;

· механізація й автоматизація технологічних процесів;

· удосконалення застосовуваної техніки й технології виробництва;

· поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів.

Економію від зниження собівартості продукції визначають на одиницю продукції й річний обсяг виробництва з урахуванням строку впровадження заходів. При цьому в суму економії включають ту економію, що прямо відображується на поточних витратах. Економію поточних витрат розраховують за видами витрат. Наприклад, при впровадженні нової прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів економію можна одержати за всіма видами витрат, крім витрат на підготовку й освоєння виробництва, а також витрат на утримання й експлуатацію устаткування.

В процесі дослідження були виділені наступні групи відносно скорочення матеріальних витрат.

За групою «Удосконалення організації виробництва й праці» економію зниження собівартості продукції розраховують за наступними факторами:

· розвиток спеціалізації виробництва;

· поліпшення організації праці, організації й обслуговування виробництва;

· удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на управління;

· поліпшення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів;

· зменшення транспортних витрат і ліквідація втрат;

· інші фактори.

При поліпшенні організації праці можна одержати економію сировини й матеріалів, основної й додаткової заробітної плати виробничих робітників. Економія із заробітної плати досягається в основному за рахунок зростання продуктивності праці, що обумовлює скорочення чисельності персоналу й, отже, фонду заробітної плати щодо певного обсягу виробництва продукції.

До групи «Зміни обсягу й структури продукції» входять наступні фактори:

· відносна економія умовно-постійних витрат (цехові, загальнозаводські й внутрішньовиробничі, витрати на зміст й експлуатацію встаткування);

· поліпшення використання основних засобів (відносна економія амортизаційних відрахувань);

· зміна номенклатури й асортименту продукції;

· підвищення якості продукції.

Основними джерелами резервів щодо зниження собівартості продукції на підприємстві є скорочення витрат на виробництво продукції за рахунок:

· підвищення рівня продуктивності праці;

· підвищення технічного рівня організації виробництва й праці;

· збільшення обсягу виробництва продукції;

· збільшення частки продукції, що користується підвищеним попитом споживачів.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат виявляють за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів, які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.п.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції підприємства є розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує, насамперед, зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Слід розглянути, у яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку й відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення виробітку може відбутися й за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку й розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

Подібні статті по економіці

Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту, поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...

Інноваційна діяльність підприємства
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшог ...

Державна інвестиційно-інноваційна політика
інноваційний політика україна економіка В теперішній час, на етапі економічного зростання України, регулювання інвестиційного і інноваційного процесів з боку держави набувають особливого ...