Методика аналізу матеріальних витрат та собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану за його рівнем, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства щодо використання можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції. Аналіз собівартості починають з аналізу динаміки собівартості всієї товарної продукції. При цьому порівнюють фактичні витрати з плановими або з затратами базисного періоду. В процесі аналізу виявляють, за якими статтями витрат було найбільше перевитрачання і як ця зміна вплинуло на зміну загальної суми змінних і постійних витрат.

Найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину та матеріали. Загальна сума витрат за статтею (Рис. 1.2) залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), її структури (УД) і зміни питомих витрат на окремі вироби (УМЗi). Останні, в свою чергу, залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (УРi) та їх вартості (ЦМі) [26, ст.27-28].

Рис 1.2. Блок-схема факторної системи прямих матеріальних витрат

матеріальний витрата собівартість продукція

Розрахунок впливу факторів здійснюється способом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно провести перерахунок витрат на виробництво продукції:

а) за планом:

; (1.1)

б) за планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції:

; (1.2)

в) за плановими нормами і плановими цінами на фактичний випуск продукції:

; (1.3)

г) фактично за плановими цінами:

; (1.4)

д) фактично:

; (1.5)

Сума матеріальних витрат на випуск окремих виробів залежить від тих самих факторів, крім структури виробництва продукції:

; де (1.6)

УРі - питома витрата і-го матеріалу;

ЦМі - середня ціна і-го матеріалу.

Для аналізу факторів, що впливають на величину матеріальних витрат, може бути використаний прийом різниць. При цьому попередньо визначається абсолютна або відносна різниця за кожним фактором. Потім відхилення (різниця) за одним фактором множиться на абсолютне значення інших факторов. В розрахунку впливу факторв на матеріальні витрати, фактори цілеспрямовано розміщуються від більшого до меншого. Причому вплив першого (найбільшого) кількісного фактору на економічні показники визначають множенням його відхилення на планову або базисну величину інших факторів. Вплив другого чинника визначають множенням його відхилення на фактичне значення першого і планові значення наступних факторів [11, ст.14-15].

Розрахунки здійснюються за кожним видом продукції на основі планових і звітних калькуляцій з подальшим узагальненням отриманих результатів в цілому за визначенням.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників. Узагальнюючі показники - це прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, питомих вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт матеріальних витрат.

Прибуток на гривню матеріальних витрат - найбільш узагальнюючий показник ефективності використання матеріальних ресурсів; визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено з кожної гривні спожитих матеріалів (сировини, палива, енергії).

, де (1.7)

МЗ - витрачання матеріалів за аналізований період;

П - обсяг продукції за аналізований період.

Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

(1.8)

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

, де (1.9)

С - собівартість виробленої продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, на скільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрачання в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрачання матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.

Подібні статті по економіці

Ціноутворення в умовах перехідної ринкової економіки
Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. У своїй роботі я опишу нормативно-параметричні методи розрахунку ціни на товар, приведу приклад комплексн ...

Фінансування інноваційних проектів через мережу інноваційних фондів
Економічна криза в Україні призвела до того, що вітчизняна наука переживає надзвичайно складні часи (бюджет Академії наук скоротився на 85% минулого рівня). Проте навіть в такий скла ...

Витрати виробництва, їх критерії та класифікація
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і ...