Меню сайту

Методика визначення середньої (базової) вартості земель населеного пункту

Основним елементом середньої вартості земель є витрати на освоєння та облаштування території населеного пункту. До цих витрат включаються вартість лише елементів інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури населеного пункту, які до того ж не виконують суто технологічних функцій на виробничих підприємствах. Тобто, мається на увазі комунальна інфраструктура міста, села, чи селища.

Це єдиний показник формули розрахунку нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, який вимірюється у гривнях. Інформаційною базою для визначення витрат є дані державної та відомчої статистичної звітності про натуральні та вартісні показники, надані службами комунального господарства, а також матеріали чергових планів інженерних мереж, які ведуться міськими службами, матеріали опорного плану, виконаного в складі генерального плану населеного пункту.

Витрати па освоєння та облаштування території мають представлятися як

відновна вартість (первісна вартість, що змінюється після переоцінки) витрат інженерної інфраструктури. Не можна використовувати дані по залишковій вартості об’єкту інфраструктури, оскільки в цьому випадку враховується амортизація вартості об’єкту за період його експлуатації.

Відновна (первісна) вартість -

це сума витрат, необхідних для відтворення основних фондів на момент оцінки і визначається на основі їх інвентаризації та переоцінки у відповідності до чинного законодавства України. Вихідні дані представляються у розрізі окремих елементів інженерної інфраструктури.

Для того, щоб розрахувати загальну відновну вартість витрат елементу інженерно-транспортної інфраструктури необхідно значення натурального показника перемножити на вартість її одиниці виміру.

Базою для обчислення витрат на освоєння та облаштування в розрахунку на 1м2 є оціночна територія,

яка дорівнює площі забудованої території населеного пункту у встановлених межах. Як правило, забудована територія населеного пункту становить 40 - 50% його загальної площі. Решту території складають землі сільськогосподарського використання (в тому числі сади, городи), землі лісу, водні поверхні тощо [30].

До території, що приймається до розрахунку при визначенні базової вартості відносяться :

· землі житлової забудови;

· землі промисловості (окрім земель, зайнятих відкритими розробками, породними відвалами);

· землі транспорту, зв’язку (окрім земель залізниці та аеропортів);

· землі оборони (забудовані ділянки за матеріалами інвентаризації);

· землі технічної інфраструктури;

· землі комерційного використання;

· землі громадського призначення;

· землі змішаного використання;

· зелені насадження загального користування;

· землі відпочинку;

· вулиці, набережні, площі;

· кладовища;

· гідротехнічні споруди;

· землі, зайняті поточним будівництвом;

· присадибні ділянки (рекомендується виходити із розрахунку не більше 10 соток на ділянку), надані громадянам;

· землі сільськогосподарського використання, що не відносяться до сільськогосподарських угідь (дороги, будівлі, споруди).

До території, що не приймається до розрахунку при визначенні середньої вартості слід включати:

· сільськогосподарські угіддя (окрім присадибних ділянок);

· землі лісів та інших лісовкритих площ;

· відкриті землі;

· водні акваторії;

· землі магістральної залізниці та аеропорту;

· землі, зайняті відкритими розробками, породними відвалами;

· незабудовані ділянки земель оборони [40].

Наступним елементом для визначення середньої вартості земель населеного пункту є регіональний коефіцієнт Км1, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення. Значення коефіцієнту Км1 є добутком коефіцієнтів, які враховують:

· чисельність населення, географічне положення,

· адміністративний статус населених пунктів та їх господарські функції;

· входження в приміську зону великих міст;

· наявність у населеному пункту статусу курорту;

· входження до зон радіаційного забруднення.

Розрахунок регіонального коефіцієнту Км1 здійснюється із використанням таблиць 1.2 - 1.5, наведених у Додатку до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Сукупний регіональний коефіцієнт Км1 розраховується як добуток коефіцієнтів.

Основним критерієм для визначення коефіцієнту на адміністративний статус населеного пункту є його чисельність населення. Всього виділяється 6 значень цього коефіцієнта, в діапазоні від 1,2 (чисельність населення від 20 до 50 тис. чол.) і до 3 (понад 1 млн. чол.).

Коефіцієнт, який враховує місце розташування населеного пункту у приміській зоні великого міста розраховується згідно із табл. 1.3. Порядку. Його значення залежить від чисельності населення міста-центра і коливається в діапазоні між 1,1 (населення міста-центра становить 100-250 тис. чол.) та 1,8 (2 млн. і більше).

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Загальноекономічна характеристика діяльності ТОВ Агротранссервіс
Зорієнтованість України на досягнення до 2020 року економічних показників розвинених європейських країн вимагає забезпечення щорічного зростання ВВП в розмірі 6-8 відсотків. Уже сьогодн ...

Асоціація як форма організації об’єднань підприємств
асоціація господарський об’єднання Як правило, одним із перших питань, що постає під час створення об’єднань підприємців (далі - асоціацій), є вибір їхньої організаційно-правової форми і ...

Цикли Кондрат'єва
Відомо декілька типів економічних циклів, які іно­ді називають хвилями. Їх важко виділиті з-за великої кількості їх показників, з-за часової pозмитості гpаниць між ними. Так звані довгі ...

Copyright © 2024. www.ekonomikam.com. Всі права захищені.