Геоекономічне позиціювання і Україна національні інтереси в контексті сучасного класифікаційного аналізу

На сьогодні домінуючим вектором з точки зору валової потужності зустрічних товаропотоков в українських міжнародних економічних зв'язках є співпраця з Російською Федерацією, іншими країнами СНД. За цією констатацією стоїть все ще значна енергетична залежність України, порівняно інтенсивні виробничо-коопераційні зв'язки, ринково-збутові чинники.

Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою на усьому пострадянському просторі. Вони ж найкращим чином ілюструють специфіку та суперечності торгових, взагалі економіко-політичних стосунків між новими незалежними державими.

Значна товарно-технологічна залежність від Росії у перші місяці та роки незалежності України звузилася до залежності (щоправда дуже відчутної) по постачаннях енергоносіїв. Адже левова частка закупівлі товарів у Росії припадає саме на енергоносії – газ та нафту. Безумовно, така залежність не зовсім відповідає сучасним уявленням про те, що варто вважати за державну залежність. Як правило, йдеться про залежність країни з традиційним господарством від держави-технологічного лідера, коли перша виступає сировинним придатком другої. Але Україна, хоча і експортує до Росії товари із значно більш високим рівнем обробки, ніж ввозить з неї, не виступає лідером двосторонніх відносин.

Україна відмовилася від ідей “інституційної інтеграції” із створенням органів наддержавного регулювання, а також митного та платіжного союзів. Натомість відстоювалась концеація зони вільної торгівлі. Про значення такого утворення в україно-російських відносинах свідчить хоча б така цифра: згідно експертних оцінок, через відсутність його у відносинах з РФ вітчизняні споживачі щорічно переплачують близько 1,5 млрд. дол.

Відповідно до Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною, Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 рр., а також ряду інших документів було підготовлено Програму економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр., яка встановлює рамкові умови двостороннього співробітництва. Зокрема Програма передбачає зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва, координацію пріоритетних напрямів структурних змін в економіках, координація заходів з вирішення соціальних проблем, всебічний розвиток торговельних відносин.

Основу українського експорту до Росії складають продукція металургійної промисловості, (передусім вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній), продукція машинобудування (електрічні машини, вантажні автомобілі, двигуни), продовольство (м'ясо, молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консервовані продукти), продукція хімічної промисловості (шини, пласмаси та вироби з них, фарби та фарбуючи сполуки, органічні хімічні сполуки, миючі засоби). Особлива і головна стаття «експорту» України до Росії – це послуги, передусім ті, що пов'язані з транзитом енергоносіїв української територією.

Безумовним «лідером» імпорту з Росії є енергоносії (природний газ та нафта), які складають 70% та більше від загального об'єму ввозу. Ввозиться також і багато видів продукції машинобудування механічного обладнання, легкові автомобілі, передусім марки «Жигулі-Лада», а також «Газелі». Важливе значення має і ввезення ряду продуктів хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Подібні статті по економіці

Аналіз і оцінка фінансово-економічного стану ДП Куп'янського лісового господарства
Фінансово-економічний аналіз являє собою оцінку фінансово - господарської діяльності підприємства в минулому, дійсному й передбачуваному майбутньому. Його ціль - визначити стан «фінанс ...

Трудовий потенціал України
В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Недвозначно на це натякає християнська заповідь: &quo ...

Економічний аналіз
В нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств різних форм власності, необхідно знаходити нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також ум ...